Проаналізовано положення Кримінального кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України, які визначають підстави, порядок призначення та виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців. Встановлено, що даний вид покарання поєднує елементи матеріального, службового та морально-психологічного впливу на засудженого, оскільки передбачає відрахування із грошового забезпечення, обмеження у просуванні по службі та присвоєнні військових звань, а також незарахування строку покарання до вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

У статті розкрито особливості виконання зазначеного покарання за місцем проходження військової служби, роль командира військової частини у забезпеченні виконання вироку суду, а також специфіку правового статусу засудженого військовослужбовця під час відбування покарання. Окремо досліджено питання строків відбування покарання, порядку здійснення відрахувань із грошового забезпечення, застосування умовно-дострокового звільнення, звільнення за станом здоров’я, а також підстав припинення виконання покарання.

Обґрунтовано, що службові обмеження для військовослужбовців є важливим інструментом індивідуалізації кримінальної відповідальності та реалізації принципу гуманізації кримінального права, оскільки дозволяють забезпечити виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та без припинення проходження військової служби. Водночас виявлено окремі проблеми правозастосовної практики та недосконалість нормативного регулювання, що потребують подальшого вдосконалення.

Зроблено висновок, що ефективність застосування службових обмежень для військовослужбовців значною мірою залежить від належного нормативного забезпечення, узгодженості положень кримінального, кримінально-виконавчого та військового законодавства, а також від забезпечення балансу між інтересами військової дисципліни, обороноздатності держави та дотриманням прав і свобод військовослужбовців.

Ключові слова: кримінальне покарання, службові обмеження, військовослужбовці, військова служба, кримінальна відповідальність, кримінально-виконавче законодавство, військова дисципліна, виконання покарання, гуманізація покарання.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: державна зрада, суверенітет, національна безпека, злочини проти основ національної безпеки, кримінальна відповідальність, колабораціонізм, збройна агресія, доказова база, воєнний стан, кримінально-правова кваліфікація.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: адміністративне право, воєнний стан, державна охорона, кримінально-правове забезпечення, кримінологічне забезпечення, міжгалузеві дослідження, національна безпека, охоронна діяльність, правове регулювання, юридична відповідальність.

Відкрити статтю>>>

У сучасних умовах розвитку України особливого значення набуває подальше вдосконалення законодавчого регулювання у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Це, зокрема, стосується підвищення ефективності механізмів притягнення кривдників до юридичної відповідальності, а також удосконалення процедур виявлення, фіксації та розслідування відповідних правопорушень.

Дослідження національного законодавства дозволяє не лише виявити існуючі прогалини, а й окреслити перспективні напрями розвитку державної політики у цій сфері, а також оцінити рівень імплементації стандартів Європейського Союзу у правову систему України. Водночас такий аналіз сприяє визначенню норм, що вже перебувають на стадії впровадження, а також тих, реалізація яких потребує подальшого планування з урахуванням рекомендацій європейських інституцій.

Ключові слова: запобігання та протидія домашнього насильства, відповідальність, кодекс, притягнення.

Відкрити статтю>>>

У роботі проаналізовано поняття та основні види кіберзлочинів, їх специфічні ознаки, а також особливості правового регулювання суспільних відносин у кіберпросторі. Окрему увагу приділено дослідженню структури та змісту Європейської конвенції про кіберзлочинність, зокрема її положень щодо криміналізації діянь, процесуальних механізмів розслідування та міжнародного співробітництва.

Визначено, що Конвенція виступає фундаментом для уніфікації кримінально-правових норм держав та забезпечує ефективну взаємодію між правоохоронними органами різних країн у боротьбі з кіберзлочинністю. Водночас встановлено наявність певних проблем імплементації її положень у національне законодавство України, зокрема у частині уніфікації термінології, визначення складів кіберзлочинів та адаптації процесуальних механізмів до сучасних технологічних викликів.

У статті також обґрунтовано необхідність удосконалення кримінально-правових механізмів протидії кіберзлочинності в Україні шляхом гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами, розвитку міжнародного співробітництва та впровадження інноваційних підходів до розслідування злочинів у цифровому середовищі.

Ключові слова: кіберзлочинність, кібербезпека, Європейська конвенція про кіберзлочинність, кримінально-правова охорона, міжнародне співробітництво, цифрове середовище.

Відкрити статтю>>>

У роботі висвітлено сутність TBML як процесу використання торгових операцій для переміщення вартості та маскування злочинного походження коштів, охарактеризовано три основні технічні методи, виокремлені FATF: over-invoicing, under-invoicing та маніпуляції з кількістю і якістю товарів. Обґрунтовано, що збройний конфлікт є середовищем підвищеного TBML-ризику, оскільки неминуче спричиняє послаблення митного, валютного та фінансового контролю, зростання обсягу міжнародних операцій зі зниженим рівнем прозорості та дисфункцію правоохоронних інститутів.

Проаналізовано конкретні чинники підвищення TBML-ризиків в умовах воєнного стану в Україні: лібералізацію валютного контролю відповідно до постанов НБУ, спрощення митних процедур, зростання непрозорих оборонних закупівель та ризики використання українських компаній як транзитних структур для обходу міжнародних санкцій. Встановлено, що чинний Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», попри його відповідність стандартам FATF та вимогам AMLD4, не містить спеціальних положень щодо фінансового моніторингу в умовах воєнного стану, що є суттєвою прогалиною правового регулювання.

На підставі проведеного аналізу сформовано сукупність таких рекомендацій: доповнення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» окремими положеннями щодо воєнного стану, запровадження автоматизованої системи ризик-профілювання зовнішньоторгових операцій, законодавче закріплення механізму міжвідомчої координації та посилення контролю над ціноутворенням в оборонних закупівлях.

Ключові слова: відмивання коштів через торговельні операції, воєнний стан, фінансовий моніторинг, зовнішньоекономічна діяльність, протидія легалізації доходів, обхід санкцій.

Відкрити статтю>>>

У роботі здійснено комплексний аналіз змісту кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, з урахуванням положень кримінального та земельного законодавства України. Визначено основні елементи складу відповідного кримінального правопорушення, зокрема об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону, а також окреслено їх зміст і значення для правильної кримінально-правової кваліфікації таких діянь. Особливу увагу приділено аналізу об’єктивної сторони правопорушення, яка полягає у фактичному зайнятті або використанні земельної ділянки без належних правових підстав, а також розглянуто різні форми прояву такого діяння у практиці господарської діяльності та землекористування.

Окремо досліджено проблеми відмежування кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки від адміністративної відповідальності у сфері земельних правовідносин. Зазначено, що відсутність чітких критеріїв визначення істотної шкоди та неоднакове тлумачення відповідних положень законодавства на практиці ускладнюють формування сталої судової практики. На підставі аналізу наукових підходів, норм земельного та кримінального законодавства, а також узагальнення сучасної правозастосовної практики сформульовано пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової кваліфікації таких діянь та підвищення ефективності кримінально-правового захисту земельних відносин.

Ключові слова: земельні відносини, самовільне зайняття земельної ділянки, кримінальна відповідальність, кваліфікація кримінальних правопорушень, правозастосування, кримінально-правова охорона земель.

Відкрити статтю>>>

У роботі проаналізовано наукові підходи до розуміння інституційних механізмів запобігання зловживанню владою та визначено їх місце у системі публічного управління. Розкрито роль нормативно-правового регулювання, діяльності спеціалізованих антикорупційних інституцій, механізмів фінансового контролю, внутрішнього аудиту та службового контролю у формуванні ефективної системи превенції службових правопорушень. Особливу увагу приділено значенню інструментів прозорості діяльності органів влади, доступу до публічної інформації та громадського контролю як важливих чинників мінімізації ризиків зловживання владою.

На основі проведеного аналізу визначено основні проблеми функціонування інституційної системи запобігання зловживанню владою в Україні, зокрема недостатній рівень координації між органами, що здійснюють контрольні та наглядові функції, наявність окремих прогалин у нормативно-правовому регулюванні, а також потребу у вдосконаленні механізмів внутрішнього контролю в органах публічної влади. Обґрунтовано необхідність подальшого розвитку інституційних механізмів запобігання таким правопорушенням шляхом підвищення ефективності взаємодії відповідних органів, удосконалення правового забезпечення їх діяльності та впровадження сучасних цифрових інструментів управління.

Результати дослідження можуть бути використані у науковій діяльності, нормотворчій практиці та процесі вдосконалення системи публічного управління з метою підвищення ефективності запобігання зловживанню владою та забезпечення належного рівня доброчесності публічної служби.

Ключові слова: зловживання владою; публічна влада; інституційні механізми; запобігання правопорушенням; антикорупційна політика; публічне управління; державна служба.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: розбій; неповнолітні; запобігання злочинності; ювенальна превенція; кримінологічна профілактика; насильницька злочинність; криміногенні чинники.

Відкрити статтю>>>

У роботі проаналізовано основні історичні етапи формування кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за розбій, починаючи від правових пам’яток Київської Русі і завершуючи сучасним кримінальним законодавством незалежної України. Встановлено, що на ранніх етапах розвитку права насильницькі посягання на майно розглядалися в межах більш загальних категорій злочинів проти власності, зокрема у формі «татьби», що свідчило про відсутність чіткого розмежування між різними формами майнових посягань. Подальший розвиток кримінального законодавства призвів до поступового формування розбою як самостійного складу злочину, який поєднує посягання на власність із застосуванням небезпечного насильства або погрозою його застосування.

У результаті дослідження встановлено, що еволюція кримінально-правового регулювання відповідальності за розбій характеризується поступовим посиленням кримінально-правового захисту особи та власності, а також удосконаленням нормативної конструкції цього злочину. Водночас окремі елементи чинної редакції кримінального законодавства залишаються дискусійними у науковій літературі та правозастосовній практиці, що обумовлює необхідність подальшого наукового аналізу та вдосконалення відповідних кримінально-правових норм.

Ключові слова: розбій, злочини проти власності, кримінальна відповідальність, еволюція кримінального законодавства, кримінально-правове регулювання, кваліфікуючі ознаки, кримінальне право України.

Відкрити статтю>>>