Для авторів

“Журнал східноєвропейського права” включено до Переліку наукових фахових видань України відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 15.04.2014 № 455.

Журнал східноєвропейського права із грудня 2014 року внесено до наукометричних баз Index Copernicus International (Польща) та HeinOnline.

Certificate_Copernicus

логотип

Статті подані у редакцію до останнього числа поточного місяця будуть розміщені у номері журналу за наступний місяць. Журнал виходить 25 числа кожного місяця.

Для публікації статті у науковому виданні “Журнал східноєвропейського права” просимо Вас надіслати на електронну адресу easternlaw.ua@gmail.com наступні матеріали:

1) електронний варіант статті*;

2) у разі відсутності у автора наукового ступеня відскановану рецензію доктора або кандидата наук на статтю, що подається до друку;

3) відскановану копію квитанції про сплату організаційного внеску за публікацію**;

4) фото автора (обов’язково).

Приклад підпису файлів: Петров_стаття, Петров_рецензія, Петров_квитанція, Петров_фото.

Статті друкуються в авторській редакції. Редакція наукового видання «Журнал східноєвропейського права» не несе відповідальності за орфографічні, стилістичні чи інші помилки, допущені автором публікації.

Вартість публікації 375 грн. Отримувач: ПАО КБ «Приватбанк», номер рахунку: 29244825509100,  МФО: 305299, ЄДРПОУ: 14360570, Призначення платежу: поповнення рахунку Соколан Тетяни Сергіївни № 5168 7573 0672 9510.

Адреса редакції наукового видання «Журнал східноєвропейського права»: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 57/3, ВНЗ «Університет сучасних знань»

Телефон: +38 (063) 758 57 24, +38 (050) 167 51 89 Соколан Тетяна Сергіївна

До публікації в журналі у вигляді статей приймаються результати оригінальних наукових, практичних і навчально-методичних досліджень, які раніше не друкувалися та підготовлені на українській, російській чи англійській мовах, а також відповідають таким вимогам:

1) постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями («Постановка проблеми»);

2) аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор («Аналіз останніх досліджень і публікацій»);

3)  виділення невиділених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття («Невирішені раніше проблеми»);

4)  формулювання цілей статті (постановка завдання) («Мета»);

5)  виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів («Виклад основного матеріалу»);

6)  висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі («Висновки»).

Зазначені елементи виділяються в рукописі жирним шрифтом.

Рукопис статті повинен мати такі елементи:

- УДК;

- прізвище, ім’я та по батькові  автора, науковий ступінь, вчене звання, посада;

- назва статті;

- анотація українською, російською, англійською мовою;

- aнотація англійською мовою обов’язково повинна містити не менше 1800 знаків, анотація російською та українською мовою – не менше 30 слів). З метою перевірки правильності перекладу анотації англійською мовою просимо надавати анотацію українською мовою. Редакція видання може зробити переклад розширеної анотації на англійську мову за додаткову плату (100 гривень);

- ключові слова (5-7);

- основний текст статті;

- список використаних джерел, оформлений відповідно до державних стандартів.

Стаття має бути набрана в текстовому редакторі Microsoft Word. Поля з усіх сторін – 20 мм. Шрифт – Times New Roman 14 з інтервалом 1,5. Обов’язково додається у окремому файлі – електронне фото автора форматом 4×5,5 з розширенням *jpg. якості 600*600 dpi.

Посилання на літературу здійснюється безпосередньо в тексті.
У квадратних дужках зазначається порядковий номер використаного джерела, а через кому – конкретна сторінка.

Рукописи, що не відповідають зазначеним вимогам, до друку не приймаються.

Етичні норми

Стандарти подання звітності

Автори доповідей оригінальних досліджень повинні представити точний звіт про виконану роботу, а також об’єктивне обговорення її значущості. Основні дані повинні бути достовірно представлені в статті. Стаття має містити достатньо інформації і посилань для того, щоб інші могли дублювати роботу. Шахрайські або завідомо неточні заяви є неетичними і неприйнятними. Огляди і професійні видання статей мають бути точними і об’єктивними, і редакційна «думка» повинна бути такою ж.

Доступи зберігання даних

У авторів можуть запросити вихідні дані взв’язку зі статтею для редакційного огляду, і вони повинні бути готові надати громадськості доступ до таких даних (відповідно до Заяви ALPSP СТМ про дані та бази даних (ALPSP-STM Statement on Data and Databases), якщо це можливо, і в будь-якому разі повинні бути готові зберігати такі дані протягом обгрунтованого терміну після їх публікації.

Оригінальність і плагіат

Автори повинні гарантувати, що вони написали абсолютно оригінальні твори, і у випадку, якщо вони використовували роботу та/або слова інших авторів, це було належним чином процитовано або взято в лапки.

Плагіат приймає безліч форм, від представлення чужої роботи як свою до копіювання або перефразування суттєвих частин чужої праці (без зазначення авторства), до привласнення результатів досліджень, проведених іншими. Плагіат у всіх його формах є неетичним і неприйнятним.

Повторнідублюючі або одночасні публікації

Автор не повинен публікувати рукописи, що описують по суті те ж дослідження в більш ніж одному журналі або первинній публікації. Відправка одного й того ж рукопису у більш ніж один журнал одночасно є неетичним і неприйнятним.

Загалом, автор не повинен представляти для розгляду в інший журнал раніше опубліковані роботи. Публікація деяких видів робіт (наприклад, клінічних рекомендацій, перекладів) у більш ніж одному журналі іноді виправдано, якщо виконуються певні умови. Автори та редактори журналів повинні погодитися на вторинну публікацію, яка має відображати ті ж дані або переклад первинного документу. Основне посилання повинне бути приведене у вторинній публікації.

Підтвердження джерел

Автор завжди повинен належним чином підтверждувати роботи інших авторів. Автори повинні приводити публікації, які мали вирішальне значення у визначенні характеру опублікованої роботи. Інформація, отримана в приватному порядку, наприклад в розмові, листуванні або обговоренні з третіми особами, не повинна використовуватися або повідомлятися без письмового дозволу джерела. Інформація, отримана в ході конфіденційних послуг, таких як рецензування рукописів або грантових заявок, не повинна використовуватися без письмового дозволу автора роботи.

Авторство на роботу

Авторство має належати тому, хто вніс значний внесок у концепцію, задум, виконання або інтерпретацію опублікованого дослідження. Всі ті, хто вніс значний вклад, повинні бути перераховані в якості співавторів. Ті, хто брав участь у певних суттєвих аспектах дослідницького проекту, повинні бути визнані або наведені в якості учасників.

Автор повинен гарантувати, що у роботі вказані всі встановлені співавтори, і що вони ознайомились і схвалили остаточний варіант документу і погодилися з його подачею для публікації.

Фактори ризику і тема людей та тварин  

Якщо робота пов’язана з хімічними речовинами, процедурами та обладнанням, яким властиві будь-які незвичайні фактори ризику, автор повинен чітко визначити їх у рукописі. Якщо робота передбачає використання теми тварин або людей, автор повинен гарантувати, що рукопис містить заяву, що всі процедури були виконані згідно з відповідними законами та правовими засадами та що вони були схвалені відповідними інституційними установами. Автори повинні включити заяву в рукопис про те, що було отримано згоду на основі повної інформації для експериментального долслідження людської істоти. Права на особисте життя людини завжди повинні дотримуватися.

Розкриття інформації і конфлікти інтересів

Конфлікт інтересів може існувати, коли автор або установа автора має фінансові чи інші взаємини з іншими людьми або організаціями, які можуть неналежним чином впливати на авторську роботу. Конфлікт може бути реальним або потенційним, і повна відкритість інформації являється найбезпечнішим варіантом. Вся інформація, яка подається, повинна розкривати всі зв’язки, які можуть трактуватись як представляючі конфлікт інтересів.    Журнал може використовувати таку інформацію в якості основи для редакційних рішень і може опублікувати такі відомості, якщо вони вважаються важливими для читачів в оцінці рукопису. Журналом може бути прийняте рішення не публікувати на основі заявленого конфлікту. В кінці тексту, під підзаголовком “Заяву про розкриття інформації”, всі автори повинні пред’являти інформацію про будь-які фактичні або потенційні конфлікти інтересів, включаючи будь-які фінансові, особисті чи інші відносини з другими людьми або організаціями протягом 3 (трьох) років з початку представленої роботи, щомогло б негативно вплинути (спотворити) на їх роботу.

Приклади потенційних конфліктів інтересів, які повинні бути розкриті, включають роботу, консультування, володіння акціями, гонорари, оплачені експертні висновки, патентні заявки/реєстрації, гранти або інші джерела фінансування. Потенційні конфлікти інтересів повинні бути розкриті на якомога більш ранньому етапі.

Всі джерела фінансової підтримки проекту повинні бути розкриті. Ця заява (з заголовком “Роль джерела фінансування”) повинна бути зроблена в окремому розділі тексту і поміщена перед Списком літератури. Автори повинні описати роль спонсора(ів) дослідження, якщо такі є, в плані дослідження; зборі, аналізі та інтерпретації даних; у написанні доповіді; і в прийнятті рішення представити документ для публікації.

Фундаментальні помилки в опублікованих роботах

Коли автор виявляє суттєву помилку чи неточність в його/її власній опублікованій роботі, автор повинен оперативно повідомити про це редактора журналу або видавця і співпрацювати з редактором з метою виправлення документу. Якщо редактор або видавець дізнається від третьої сторони, що опублікована робота містить суттєву помилку, автор повинен негайно виправити документ або представити в редакцію докази правильності оригінальної статті.

Обов’язки редакторів (на основі рекомендацій видання Ельзевір і Кодексу поведінки та рекомендації з передових практик для редакторів журналів)

Публікаційне рішення

Рішення редакторів прийняти чи відхилити документ для публікації на основі важливості, оригінальності та ясності статті, і обґрунтованість дослідження та його відповідність тематиці журналу.

Редактори приймають рішення щодо того, які статті публікувати в залежності від якості та придатності для журналу і без втручання з боку власника/видавця журналу.

Рішення про публікацію приймається з урахуванням законодавства  про авторське право. Рішення редактора на основі його/її кращого судження і думок інших редакторів або рецензентів.

Гра по правилам

Статтям надається неупереджена оцінка, враховуючи їх науковий, практичний зміст. Всі статті оцінюються незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних переконань, етнічного походження, громадянства чи політичних переконань автора.

Конфіденціальність

Редакційна рада не розголошує відомості, які стали відомі в процесі вивчення поданих статей та інших матеріалів, за винятком автора, рецензента (рецензентів).

Розкриття інформації та конфлікти інтересів

Редакційна рада має уникати конфлікту інтересів, тобто випадків коли автор (чи установа автора), рецензент чи редактор мають такі фінансові або особистісні відносини, котрі неналежним чином впливають на об’єктивність, неупередженість роботи редакційної ради, наукове сприйняття поданої статті.

У разі виникнення конфлікту інтересів у члена редакційної ради, він може вмотивовано відмовитися від вивчення й оцінки рукопису, заявивши клопотання про передання такого рукопису іншому члену редакційної ради.

Головний редактор, заступники головного редактора від усіх учасників процесу мають право вимагати інформацію про конфлікт інтересів до чи після публікації статті й робити відповідні спростування, зміни чи викриття.

Участь і співробітництво у дослідженнях

У випадку подання скарги автором щодо його публікації у журналі, редакційна рада застосовує відповідні адекватні заходи. Такі заходи мають характер перемовин редакційної ради з автором. Факти порушення етичних норм розглядаються редакційною радою незалежно від давності публікації. Якщо доводи, скарги виявилися обґрунтованими, редакційна рада зобов’язана зробити відповідні спростування, зміни чи викриття.

Обов’язки Рецензентів (на основі рекомендацій видання ЕльзевірКодексу поведінки та рекомендації з передових практик для редакторів журналів і Етичного керівництва Комітету з публікаційної етики для експертів-рецензентів)

Внесок у редакційне рішення

Незалежний й неупереджений висновок якості представленої статті (публікації) сприяє ухваленню редакційною радою об’єктивного рішення щодо розміщення такої публікації в журналі. Науковці, котрі зголосилися виконати обов’язок рецензента, мають добросовісно вивчити й оцінити статтю (публікацію).

Своєчасність

Редакція надаватиме інформацію про крайні терміни з проханням про розгляд. Повідомте їх протягом доби або двох про те, що ви отримали запит. Вони оцінять те, що ви своєчасно поставили їх до відома відносно того, чи ви в змозі завершити огляд чи ні. Відмова переглянути документ не несе за собою ніяких наслідків.

Якщо рецензент розуміє, що відгук займе більше часу, ніж звичайно, будь ласка, зв’яжіться з редактором, щоб обговорити це питання. Редактор може попросити вас рекомендувати іншого рецензента, або може бути готовий чекати трохи довше (наприклад, якщо документ є вузькоспеціалізованим і рецензентів важко знайти). В якості загальної рекомендації, якщо ви знаєте, що не зможете завершити огляд у зазначені строки, ви повинні відмовитися від розгляду документу.

Конфіденціальність

Будь-які рукописи, отримані для розгляду, повинні розглядатися як конфіденційні документи. Вони не повинні бути показані або обговорені з іншими, крім випадків, коли це оговорено з редактором. Неопубліковані матеріали, розкриті в представленому рукописі, не повинні використовуватися у власних дослідженнях рецензента без письмової згоди автора. Інформація, не підлягаюча розголошенню, або ідеї отримані під час проведення незалежної оцінки повинні бути конфіденційними і не повинні використовуватися для особистої вигоди.

Принципи об’єктивності

Відгуки про надіслані публікації мають бути неупередженими, об’єктивними й ґрунтуватися винятково на всебічній оцінці змісту й результатів здійсненного дослідження. Неприйнятною є критика особистості автора. Відгук має бути підготовлений, зрозумілий і аргументований.

Підтвердження джерела

Рецензенти зобов’язані виявляти відповідні опубліковані роботи в рецензованому матеріалі, які не були процитовані авторами. Будь-які заяви, висновки чи аргументи, які вже використовувалися раніше в будь-яких публікаціях, повинні бути відповідним чином оформлені як цитати. Рецензент також зобов’язаний звертати увагу головного редактора на істотну або часткову схожість з будь-якою іншою роботою, з якою рецензент безпосередньо ознайомлений.

Розкриття інформації та конфлікти інтересів

Рецензенти не приймають рукописи, з якими можуть виникнути конфлікти інтересів в результаті конкурентних, спільних або інших відносин або зв’язків з будь-яким із авторів, компаній або установ, які мають відношення дороботи. У такому випадку рецензент повинен зв’язатися з редактором і відмовитися від огляду конкретного документу.

Порядок рецензування статей:

Усі статті, що надходять до редакції Журналу східноєропейського права проходять закрите (двостороннє сліпе) рецензування та перевіряються на плагіат.

Після оцінювання наукової статті рецензент надає висновок:

- рекомендовано статтю до опублікування;

- рекомендовано статтю до опублікування після доопрацювання її автором з урахуванням висловлених зауважень;

- не рекомендовано статтю до опублікування.

Редколегія вправі рецензувати, редагувати, скорочувати та відхиляти статті. У разі недотримання зазначених вимог щодо оформлення рукописів редакція залишає за собою право не розглядати їх. Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. Передрук статей можливий лише з дозволу редакції.

Приклад оформлення рукопису

УДК [351.74:621.397.4] (477)

Петров Петро Павлович –

кандидат юридичних наук, доцент,

 доцент кафедри адміністративного права

Київського національного університету

 імені Тараса Шевченка

ВІДЕОЗАПИС ЯК ДЖЕРЕЛО ДОКАЗІВ: НОТАТКИ ДО НАУКОВОЇ ДИСКУСІЇ

У статті розглянуто положення процесуального законодавства щодо поводження з таким доказом, як відеозапис, зроблено висновок про неможливість віднесення відеозапису до речових доказів і документів, а також запропоновано надати відеозапису статусу окремого джерела доказів.

Ключові слова: доказ, джерела доказів, відеозапис, судове провадження, позасудове провадження, процесуальне законодавство.

В статье рассмотрены положения процессуального законодательства каса- тельно обращения с таким доказательством, как видеозапись, сделан вывод о невозможности отнесения видеозаписи к вещественным доказательствам и документам, а также предложено предоставить видеозаписи статус отдельного источника доказательства.

Ключевые слова: доказательство, источник доказательств, видеозапись, судебное производство, внесудебное производство, процессуальное законодательство.

Petrov P.P. Videotape as a Source of Evidence: Notes to a Scholarly Dispute

The article deals with provisions of procedural legislation on giving definition to evidence and a videotape as one of its types. A videotape can refer both to physical evidence and documents pursuant to the provisions of procedural codes. But the author disagrees with these provisions. He mentions that procedural code identifies the document as a material object which is specially created to keep information and can be used as a proof of facts or circumstances during criminal proceeding. But the legislator provided such definition of the document without analyzing a semantic meaning of this word. A document is interpreted in the definition dictionary as 1) an official paper that proves some legal fact, certificates something, serves as an evidence of something. It is everything what confirms something. Commercial paper. 2) a certificate which tests the person; 3) a written essay, commendation etc. which proves something important or historical; 4) a paper which is created to be filled in. In this regard the author draws a conclusion that a document is a paper and a videotape can not be addressed as a paper. Physical evidence is items of the physical world which contain information on circumstances important for the case. Some procedural codes say that physical evidence includes magnetic, electronic and other data storage devices which contain audiovisual information on circumstances having the meaning for the case. In such a way a videotape can be the type of physical evidence. But a videotape does not correspond to the definition of a physical videotape which is contained in procedural codes. Magnetic, electronic and other data storage devices are items containing information which can be helpful to establish important circumstances. This information can be obtained from the content of these items through special equipment. This process differs from the process of examining physical or written evidence when their material from is examined. In this regard the author makes a conclusion that the legislator referring a videotape to physical evidence or documents does not want to take into account transformations in the world including progress in science and technology. In turn it tries to explain new facts with old definitions. The author does not accept this position and proposes to provide a videotape with the status of an independent type of evidence. The author proves that this step will assist judges to have a more serious attitude to this type of evidence and take it into account during the trial. In this regard the author offers to amend procedural legislation in force with a provision that factual circumstances can be established by audio- and videotapes and allocate in separate section procedure for handling with this evidence. The author analyzes procedure of using videotape in a non-judicial process. She considers provisions of the Code of Ukraine on Administrative Offences and makes a conclusion that this law does not regulate handling with videotapes during procedures on administrative offences which are conducted by the representatives of public administration agencies. Thus propositions on amending procedural judicial legislation can be used in a non-judicial process. The author also proposes to amend the draft law on Administrative Procedural Code of Ukraine with provisions concerning videotape.

Keywords: evidence, source of evidence, videotape, judicial procedure, non-judicial procedure, procedural legislation.

  • Digg
  • Del.icio.us
  • StumbleUpon
  • Reddit
  • Twitter
  • RSS