У статті досліджуються проблеми правозастосовчої практики укладення та затвердження угод про визнання винуватості у кримінальному судочинстві України. Автор статті звертає увагу на недопустимості застосування бінарного підходу про укладення угоди про визнання винуватості до злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. За результатами дослідження робляться висновки, що порівняно незначний досвід застосування судами України норм, які регулюють досягнення компромісу між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) засвідчують наявність прогалин та недоліків механізму його застосування як у самих нормах законодавства, так і під час здійснення судочинства.
Ключові слова: угода, визнання винуватості, правозастосовча практика, кримінальне судочинство, прокурор, підозрюваний, потерпілий.