У цій статті проводиться дослідження ряду справ Європейського суду з прав людини щодо захисту екологічних прав, свобод й інтересів людини, у яких опосередковано визнається право людини на сприятливе навколишнє середовище, також у статті визначається природа права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, його основні теоретично-правові ознаки, окреслюється й систематизується визначений рішеннями вищезгаданої міжнародної інституції зміст права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля або ж на сприятливе навколишнє середовище, зокрема, особливості правомочностей, які наявні в його елементній структурі, а також особливості таких правомочностей, наголошуєтьсяна необхідності дослідження інших аспектів й особливостей правомочностей у межах права на сприятливе навколишнє середовище в контексті практики Європейського суду з прав людини.
Ключові слова: право людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право людини на сприятливе навколишнє середовище, Європейський суд з прав людини, екологічне право, цивільне право, особисті немайнові права, зміст суб’єктивного права, правомочності.