У статті представлено критичний погляд на виконання Україною міжнародних зобов’язань стосовно дотримання принципу гендерної рівності через призму ефективності сформованого механізму імплементації даного принципу у внутрішньодержавний правопорядок. Автори роблять акцент на співставленні юридичного змісту принципу гендерної рівності на основі міжнародних актів і актів національного законодавства з фактичною реалізацією відповідних нормативних положень на практиці.
Ключові слова: принцип гендерної рівності, гендерні стереотипи, права жінок, Рада Європи, Стамбульська конвенція 2011 року, імплементація міжнародного права.