Ключові слова: адміністративне судочинство, Кодекс адміністративного судочинства України, судова реформа, Верховний Суд, електронне правосуддя, воєнний стан, європейська інтеграція.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: адміністративне судочинство; процесуальні строки; дисциплінарні стягнення; публічна служба; нормативна колізія; доступ до правосуддя.

Відкрити статтю>>>

Визначено мету, предмет судового контролю й головні засади функціонування  судових органів як важливих суб’єктів реалізації контрольних завдань у сфері публічного управління, ідентифіковано основні засади вирішення публічно-правових спорів у судовому порядку. Встановлено, що метою здійснення судового контролю за діяльністю органів публічного управління є забезпечення верховенства права й законності, захист прав і законних інтересів членів українського суспільства у публічно-правовій сфері. Визнано, що потенціал судового контролю дозволяє запобігти потенційному порушенню незаконними діями, актами, рішеннями прав громадян, припинити такі делікти, відновити порушені права у разі їхнього порушення незаконною публічно-правовою діяльністю органу держави, вплинути на законність виконання рішень суду та покарати винних у разі вчинених правопорушень. Проаналізовано тісний взаємозв’язок судових органів з інституціями держави й суспільством.

Ключові слова: судовий контроль, судовий контроль за діяльністю органів публічного управління, судові органи, публічне управління, органи публічного управління, виконання рішень суду, законність, правопорушення.

Відкрити статтю>>>

У статті розглянуто колізії правового регулювання, зокрема нечіткість строків оскарження, відсутність єдиного підходу до визначення підвідомчості таких спорів адміністративним судам, а також складнощі у забезпеченні балансу між публічними інтересами та правами суб’єктів господарювання. Проаналізовано практику адміністративних судів України, де нерідко відзначається формалізований підхід до оцінки правомірності дій контролюючих органів, що ускладнює доступ до ефективного судового захисту. Особливу увагу приділено питанню адміністративного оскарження як досудового етапу врегулювання спорів, яке має потенціал знизити навантаження на судову систему, проте страждає від браку прозорості та об’єктивності.

Автор обґрунтовує, що вдосконалення адміністративно-правового механізму оскарження можливе шляхом чіткого законодавчого визначення процесуальних гарантій, розширення цифрових інструментів подання та розгляду скарг, а також посилення інституційної незалежності органів фінансового контролю. Запровадження європейських практик, зокрема ризик-орієнтованих перевірок та відкритого доступу до результатів контролю, сприятиме зменшенню конфліктності у взаєминах держави та підконтрольних суб’єктів. У підсумку робиться висновок, що ефективний механізм оскарження рішень і дій контролюючих органів є ключовим елементом правової держави, оскільки забезпечує не лише дотримання прав та інтересів учасників публічно-правових відносин, а й підвищує легітимність та довіру до інститутів державного фінансового контролю.

Ключові слова: фінансовий контроль, адміністративне право, Україна, Європейський Союз, Рахункова палата, вищі органи аудиту, публічні фінанси, прозорість, відповідальність, публічне управління, адміністративна процедура, адміністративне оскарження, судовий захист.

Відкрити статтю>>>

В статті проаналізовано характерні ознаки закріпленого в законодавстві механізму відчуження, до яких авторкою віднесено: 1) об’єкт відчуження, яким виступає  земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; 2) способи відчуження, кожен з яких здійснюється для досягнення власної мети та у визначеному порядку – викуп та примусове відчуження; 3) підстави для відчуження, які можуть обґрунтовуватися суспільними потребами або мотивами суспільної необхідності; 4) власна процедура для кожного способу відчуження. Доведено, що викуп об’єктів нерухомості належить до різновиду адміністративного провадження, а прийняття адміністративних актів та процедурних рішень у межах провадження має відповідати положенням Закону України «Про адміністративну процедуру».

Окрема увага в статті приділена провадженню у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження об’єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, що належить до категорії складних справ та розглядається в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.  До особливостей розгляду досліджуваної категорії справ віднесено: у зв’язку зі складністю розгляд здійснюється лише за правилами загального позовного провадження; примусове відчуження об’єктів приватної власності застосовується виключно за умов недосягнення згоди про викуп відповідного об’єкта відчуження, здійснюється за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до адміністративного суду; початок відліку строку звернення до суду з моменту неотримання згоди власника об’єкта відчуження з викупом об`єктів для суспільних потреб; спеціально визначена законом інстанційна та територіальна адміністративна юрисдикція (судом першої інстанції є апеляційний адміністративний суд за місцезнаходженням нерухомого майна, що відчужується); закріплені вимоги до відомостей у рішенні суду за результатами розгляду справи.

Проведений у статті аналіз законодавства та судової практики свідчить про необхідність подальшого вдосконалення правового регулювання, а також забезпечення прозорості та запобігання зловживанням під час процедури відчуження.

Ключові слова: викуп, примусове відчуження,  земельна ділянка,  об’єкти нерухомості, суспільні потреби, мотиви суспільної необхідності,  адміністративне провадження, адміністративна процедура, принципи адміністративної процедури, адміністративна справа, адміністративне судочинство.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: адміністративне судочинство, захист порушених прав, захист інтересів, повноваження, суб’єкт, владні повноваження, публічна адміністрація, дискреційні повноваження.

Відкрити статтю>>>

Такий підхід набуває особливого значення при обранні інструментів, покликаних забезпечити ефективне імплементування практики Європейського суду з прави людини. З іншого боку, таке розуміння потребує не тільки теоретичного обґрунтування, а й вимагає врахування специфіки адміністративного судочинства України як засобу забезпечення виконання приписів нормативно-правових актів різної юридичної сили. Передусім, зростає його актуальність в умовах адміністративно-правової реформи та євроінтеграційних процесів.

Автори вважають, що основна проблема полягає в забезпеченні балансу між вимогами національного законодавства та міжнародними зобов’язаннями, що включають не лише дотримання рішень ЄСПЛ, але й відповідність їх застосування українськими судами потребам забезпечення правопорядку та соціальної справедливості.

Ключові слова: Європейський суд з прав людини, рішення ЄСПЛ, адміністративне судочинство, юридична практика, права людини, верховенство права, справедливий суд, правові стандарти, імплементація практики ЄСПЛ, адміністративні суди, правовий захист, міжнародне право, правозастосування, забезпечення прав і свобод, судова практика, права людини, адаптація до європейських стандартів.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: права громадян на оскарження, перегляд судових рішень, апеляційне провадження, адміністративне судочинство, адміністративні суди першої інстанції, апеляційний суд, апеляційна скарга.

Відкрити статтю>>>

Законодавство України визначає, що іноземці чи особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України. Право на оскарження рішень та дій (бездіяльності) органів державної влади мають іноземці чи особи без громадянства як суб’єкти адміністративного права, якщо вони перебувають на території України на законних підставах, в противному випадку вони самі будуть притягнуті до відповідальності. Іноземці чи особи без громадянства як позивачі мають два види процесуальних прав: змагальні та диспозитивні. Винятком є неможливість іноземців чи особам без громадянства брати участь як позивачі у публічно-правових спорах, пов’язаних з виборчим правом та державною службою. Їх права зумовлені особливим становищем цих суб’єктів у правовому полі України, а  обов’язок виступає як юридична можливість, вимога та міра дозволеного з боку держави в поведінці іноземців чи осіб без громадянства в адміністративному судочинстві.

Адміністративна юстиція є своєрідним арбітром у сфері публічно-правових відносинах держави та іноземних громадян чи осіб без громадянства, слідкуючи за дотриманням норм, що врегульовують їх взаємовідносин та виступає гарантом забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина, створюючи умови для їх захисту. Адміністративне судочинство виступає як безпековий механізм, що має з’ясувати чи правомірна поведінка іноземців чи осіб без громадянства або ж неправомірні були дії суб’єкта публічних відносин (посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування) та прийняти відповідне рішення на основі принципу верховенства права.

Ключові слова: іноземці, особа без громадянства, позивач, права, обов’язки, адміністративний судочинство, публічно-правовий спір.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: адміністративно-правовий спір, досудове врегулювання спорів, стадія, стадії досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, порядок досудового врегулювання адміністративно-правових спорів.

 Відкрити статтю>>>