Ключові слова: договір, підряд, будівництво, зобов’язання, правовідносини, рекодифікація, будівельні правовідносини, гармонізація та уніфікація правового регулювання.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: електронний нотаріат, цифровізація, нотаріальна діяльність, електронні реєстри, правове регулювання, Україна, е-Нотаріат.

Відкрити статтю>>>

У статті здійснено комплексний аналіз доктринальних підходів до розуміння договірних зобов’язань, деліктних правовідносин та зобов’язань, що виникають із правомірної поведінки. Досліджено наукові позиції С. Д. Гринько, О. О. Отраднової, Т. С. Ківалової, В. А. Черната та інших учених щодо підстав виникнення, суб’єктного складу, функціонального призначення та механізму правового регулювання відповідних правовідносин. Особливу увагу приділено аналізу співвідношення зобов’язань, що виникають унаслідок рятування життя, здоров’я та майна фізичної особи, із договірними, деліктними зобов’язаннями та зобов’язаннями з відшкодування шкоди, завданої правомірною поведінкою, зокрема у стані крайньої необхідності та необхідної оборони.

Обґрунтовано, що зобов’язання, які виникають унаслідок рятування, не можуть бути ототожнені із класичними деліктними зобов’язаннями, оскільки підставою їх виникнення є не цивільне правопорушення, а правомірна поведінка рятувальника. Доведено, що відшкодування шкоди у таких правовідносинах не має характеру цивільно-правової відповідальності, а виступає особливим способом захисту цивільних прав та інтересів особи, яка зазнала шкоди під час рятування життя, здоров’я чи майна іншої особи. Водночас встановлено функціональний взаємозв’язок між зазначеними зобов’язаннями та деліктними правовідносинами, що проявляється у можливості субсидіарного застосування положень глави 82 Цивільного кодексу України до відносин із відшкодування шкоди рятувальнику.

Окрему увагу приділено дослідженню квазі-деліктної природи зобов’язань, що виникають унаслідок рятування життя, здоров’я та майна фізичної особи. З’ясовано, що вони поєднують окремі ознаки деліктних і квазі-деліктних правовідносин, однак характеризуються особливим юридичним складом, специфічним суб’єктним складом та соціальною спрямованістю. Установлено, що важливою особливістю зазначених правовідносин є участь держави як гаранта захисту прав рятувальника та суб’єкта відшкодування шкоди у визначених законом випадках.

Зроблено висновок, що зобов’язання, які виникають унаслідок рятування життя, здоров’я та майна фізичної особи, є самостійним різновидом недоговірних цивільних зобов’язань, що займають окреме місце у системі цивільного права України та потребують подальшого теоретичного осмислення й удосконалення механізму правового регулювання.

Ключові слова: недоговірні зобов’язання; договірні зобов’язання; договори; деліктні зобов’язання; квазі-делікт; рятування життя та здоров’я; рятування майна; відшкодування шкоди; правомірна поведінка; крайня необхідність; необхідна оборона; самозахист цивільних прав; цивільно-правова відповідальність; охоронні правовідносини.

Відкрити статтю>>>

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 13.11.2024 року, попри її спрямованість на забезпечення ефективного судового захисту, зумовлює виникнення низки питань. Сумнівним видається відхід від буквального тлумачення ч. 2 ст. 352 та ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Законодавець цілеспрямовано вніс зміни до ч. 2 ст. 352 ЦПК України, вказавши, що самостійному апеляційному оскарженню підлягають виключно ті ухвали, які прямо передбачені у переліку, закріпленому в ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Розширене тлумачення складу ухвал, на які може бути подана самостійна апеляційна скарга, фактично наділить суди дискреційним повноваженням самостійного визначення, які ухвали можуть виступати самостійними об’єктами апеляційного оскарження. Положення  «якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист» нормативно не можливо визначити. Критерій «неможливості ефективного поновлення прав без апеляційного перегляду ухвали»  має оціночний характер. Це може спричинити як неоднакове , так і безпідставне їх застосування. Це негативно впливатиме на єдність судової практики. Наділення судів дискреційними повноваженнями можливе лише у випадках визначених законом. Доводи щодо необхідності гарантування особі ефективного судового захисту не можуть бути повністю відкинуті, оскільки право на апеляційне оскарження є складовою конституційного права на судовий захист. Проте вирішення цієї проблеми доцільно здійснювати шляхом внесення змін до ст. 353 ЦПК України із чітким визначенням складу ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Підхід віднесення визначення кола складу ухвал до дискреційний повноважень суду породжує більше загроз, ніж переваг.

Ключові слова: апеляційна скарга, ухвала, право апеляційного оскарження, самостійній об’єкт апеляційного оскарження, цивільний процес, судова практика, постанова Верховного Суду.

Відкрити статтю>>>

Проаналізовано стан наукової розробки проблематики зловживання цивільними правами у вітчизняній та зарубіжній правовій доктрині. Встановлено, що, незважаючи на значну увагу до категорії «зловживання правом» з боку цивілістів, питання розмежування цього явища із суміжними правовими категоріями (правопорушенням, недобросовісною поведінкою) залишається дискусійним. У статті досліджено чинне законодавство України та виявлено ключові прогалини у правовому регулюванні меж здійснення цивільних прав в умовах відсутності легального визначення поняття «зловживання правом».

Проаналізовано судову практику України, зокрема правові позиції Верховного Суду, який у низці справ сформулював підходи до кваліфікації дій як зловживання правом. Розглянуто співвідношення доктрини venire contra factum proprium (заперечення власної попередньої поведінки) з національною концепцією зловживання правом.

У статті систематизовано наукові підходи до визначення критеріїв зловживання правом, запропоновано авторське бачення розмежувальних ознак законної поведінки, зловживання правом та правопорушення залежно від характеру шкоди, наявності умислу, меж формальної дозволеності та соціальної оцінки діяння. За результатами дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавчого регулювання та правозастосовної практики, спрямовані на підвищення правової визначеності, зменшення ризиків суддівського свавілля та формування єдиних підходів до кваліфікації прикордонних поведінкових актів.

Ключові слова: зловживання цивільними правами; законна поведінка; правопорушення; межі здійснення прав; недобросовісність; принцип добросовісності; судова практика; Верховний Суд; venire contra factum proprium; фраудаторний правочин.

Відкрити статтю>>>

Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння рекодифікації цивільного законодавства, а також досліджено проблеми забезпечення системності та правової визначеності цивільного законодавства України. Встановлено, що однією з основних проблем сучасного цивільного законодавства є наявність нормативних колізій, фрагментарності правового регулювання та недостатньої адаптованості окремих інститутів цивільного права до сучасних суспільних викликів. Особливу увагу приділено проблемам правового регулювання цифрових активів, електронних правочинів, цифрових прав та захисту учасників цивільних правовідносин у цифровому середовищі.

У статті досліджено проблему співвідношення цивільного та господарського законодавства України в умовах рекодифікації приватного права. Обґрунтовано необхідність усунення нормативних колізій між Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України з метою забезпечення єдності приватноправового регулювання. Значну увагу приділено питанням гармонізації цивільного законодавства України із правом Європейського Союзу та імплементації сучасних європейських підходів до регулювання приватноправових відносин.

За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення цивільного законодавства України, зокрема в частині нормативного закріплення правового статусу цифрових активів, удосконалення правового регулювання електронних правочинів, забезпечення правової визначеності та уніфікації приватноправового регулювання.

Ключові слова: рекодифікація, цивільне законодавство, цивільне право, приватне право, цифрові активи, електронні правочини, правова визначеність, цифровізація, гармонізація законодавства, європейська інтеграція.

Відкрити статтю>>>

Зроблено висновок про необхідність законодавчого закріплення обов’язкового висновку експерта у справах про встановлення походження дитини від батька, за умови, коли батько є живим і ухиляється від проходження експертизи. Така позиція базується на врахуванні найкращих прав та інтересів дитини.

Ключові слова: судовий розгляд, доказування, експертний висновок, встановлення батьківства, інтереси дитини.

Відкрити статтю>>>

У суді статус Підозрюваного має змінюватися лише шляхом встановлення об’єктивної істини по справі на основі остаточної оцінки достатньої і узгодженої сукупності значимих і достовірних доказів, що свідчить про формування внутрішнього переконання судді про : 1) наявність осудних винних діянь Підозрюваного із поширення щодо Потерпілого завідомо недостовірних негативних чи позитивно-негативних відомостей або завідомо достовірних такого роду відомостей, що виникли не внаслідок осудних винних діянь Потерпілого та/або щодо яких вже сплили чи зняті строки згадування – на статус Засудженого; 2) відсутність такого роду осудних винних діянь Підозрюваного – на статус Виправданого; 3) наявність такої узгодженої сукупності значимих і достовірних доказів, що виявляється недостатньо для формування внутрішнього переконання як першого, так й другого формату, а всі можливості отримати додаткові докази вже вичерпані – за Нейтральним вироком чи іншим рішення суду статусу Причетного.

Ключові слова: прояви дифамації у цивільному судочинстві у частині захисту честі, гідності та ділової репутації особи; подолання чи мінімізації проявів такої дифамації в межах антикримінального судочинства.

Відкрити статтю>>>

Особливий акцент зроблено на фундаментальному принципі, який зумовив перехід до більш індивідуалізованого розуміння шлюбних відносин. У роботі проаналізовано підстави та практику розірвання шлюбу, що дало змогу простежити вплив римських правових конструкцій на формування сучасного сімейного законодавства. У результаті дослідження зроблено висновок, що розвиток шлюбного права відображав загальні процеси секуляризації та лібералізації римського суспільства: від жорсткої патріархальної моделі до більш гнучкої системи, заснованої на автономії волі подружжя та майновій самостійності жінки.

Ключові слова: римське приватне право, шлюб, cum manu, sine manu, consensus, pater familias, patria potestas, сімейне право, рецепція римського права.

Відкрити статтю>>>

Проаналізовано підходи Європейського суду з прав людини до оцінювання невиконання судових рішень державними органами. Встановлено, що Суд застосовує комплекс критеріїв, серед яких тривалість виконання судового рішення, характер зобов’язань, передбачених судовим актом, ефективність національного механізму примусового виконання, а також поведінка державних органів у процесі реалізації судового рішення. Особливу увагу приділено аналізу ключових рішень Суду, у яких сформовано стандарти відповідальності держави за невиконання судових рішень.

Досліджено розвиток практики Європейського суду з прав людини у справах системного характеру, пов’язаних із масовим невиконанням рішень національних судів. Розглянуто особливості застосування процедури пілотного рішення та роль Комітету міністрів Ради Європи у контролі за виконанням рішень Суду. Обґрунтовано, що практика Європейського суду з прав людини відіграє важливу роль у формуванні міжнародних стандартів забезпечення виконання судових рішень та сприяє вдосконаленню національних механізмів виконавчого провадження, а також розвитку ефективних інституційних механізмів захисту прав людини.

Ключові слова: Європейський суд з прав людини, право на справедливий суд, виконання судових рішень, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, невиконання судових рішень, пілотне рішення, міжнародні стандарти прав людини, виконавче провадження.

Відкрити статтю>>>