Журнал східноєвропейського права » Категорії » Особливе адміністративне право

Семенюк А.Л. Обмеження свободи пересування відповідно до вимог правового режиму воєнного часу

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:33:13 +0000

У статті розглянуто нормативно-правові засади обмеження конституційного права особи на свободу пересування в умовах запровадження правового режиму воєнного часу. Крім того, здійснено правовий аналіз норм деяких законопроектів щодо встановлення адміністративної відповідальності за порушення комендантської години та розширення повноважень працівників Національної поліції України.

Ключові слова: свобода пересування, правовий режим воєнного часу, комендантська година, Національна поліція, адміністративне затримання.

Відкрити статтю>>>

Лук’янчук Ю.Л. Система принципів діяльності національного контактного пункту Європолу в Україні як основа його адміністративно-правового статусу

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:32:05 +0000

У статті здійснено комплексне дослідження принципів діяльності Національного контактного пункту Європолу в Україні як спеціального адміністративно-правового механізму міжнародного правоохоронного співробітництва. Обґрунтовано, що НКП Європолу не може розглядатися виключно як технічний канал передачі інформації між компетентними органами України та Європолом, оскільки його функціональне призначення охоплює координацію міжвідомчої взаємодії, забезпечення належного режиму інформаційного обміну, захист чутливої правоохоронної інформації та поступове наближення національних процедур до стандартів Європейського Союзу.

Встановлено, що чинне правове регулювання діяльності НКП Європолу в Україні не містить цілісно сформульованої системи принципів, яка б визначала зміст, межі та стандарти його функціонування. У зв’язку з цим доведено необхідність доктринального осмислення принципів діяльності НКП як самостійного елемента його адміністративно-правового статусу. Особливу увагу приділено співвідношенню загальноправових засад, адміністративно-організаційних вимог, інформаційно-безпекових стандартів, спеціальних принципів міжнародного правоохоронного співробітництва та євроінтеграційних орієнтирів.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні авторської п’ятирівневої системи принципів діяльності Національного контактного пункту Європолу в Україні. До її складу віднесено загальноправові, адміністративно-організаційні, інформаційно-безпекові, спеціальні принципи міжнародного правоохоронного співробітництва та євроінтеграційні принципи. Такий підхід дозволяє розглядати принципи не як декларативні положення, а як змістовне ядро адміністративно-правового статусу НКП Європолу, що визначає правові межі його координаційної ролі, стандарти міжвідомчої взаємодії, вимоги до захисту інформації та напрями подальшого організаційно-функціонального розвитку.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої системи принципів для вдосконалення нормативно-правового регулювання діяльності НКП Європолу в Україні, зокрема щодо визначення його повноважень, процедур взаємодії з компетентними органами, режимів доступу до інформації, гарантій конфіденційності та механізмів підзвітності.

Ключові слова: адміністративно-правовий статус, правове регулювання, Національний контактний пункт Європолу в Україні, Європол, міжнародне співробітництво, право Європейського Союзу, європейські стандарти.

Відкрити статтю>>>

Лісовська В.Ю. Адміністративно-правове забезпечення прав дитини на безпечні умови життя в Україні: проблеми реалізації та шляхи вдосконалення

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:30:46 +0000

Дослідження присвячене проблемам реалізації права дитини на безпечні умови життя в Україні, зокрема в умовах воєнного стану, та шляхам удосконалення адміністративно-правового механізму захисту цих прав. Актуальність роботи зумовлена тим, що забезпечення безпечних умов життя для дітей є ключовим аспектом прав людини та стратегічним пріоритетом державної політики у сфері охорони дитинства. Незважаючи на існування численних нормативно-правових актів, які регулюють права неповнолітніх, практика демонструє наявність значних проблем у їх реалізації, включаючи нечіткість законодавчих норм, дублювання повноважень органів влади, формальний характер контролю та обмежену доступність адміністративних послуг.

Автор пропонує низку напрямів удосконалення адміністративно-правового механізму: уточнення правових категорій і механізмів у законодавстві, посилення міжвідомчої координації, розвиток електронних сервісів та обліку дітей у складних обставинах, запозичення окремих європейських практик та орієнтацію на превентивні заходи, а не лише на реагування на порушення. Зокрема, рекомендується внести зміни до Закону України «Про охорону дитинства» (ст. 6, 8), які передбачають більш чітке визначення прав дитини на безпечне середовище та механізми контролю за їх дотриманням, а також до Кодексу адміністративного судочинства (ст. 27–30), що забезпечить оперативне вирішення спорів щодо прав дітей.

Таким чином, робота є комплексним аналізом проблем і шляхів вдосконалення системи захисту прав дітей в Україні та пропонує конкретні юридичні і організаційні механізми для підвищення безпеки життя неповнолітніх.

Ключові слова: права дитини, безпечні умови життя, адміністративно-правовий механізм, координація органів влади, електронні сервіси, воєнний стан, превентивні заходи, законодавче вдосконалення.

Відкрити статтю>>>

Демковський П.Ю. Теоретико-правова характеристика засобів захисту прав суб’єктів персональних даних в адміністративному праві

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:26:59 +0000

Статтю присвячено теоретико-правовій характеристиці засобів захисту прав суб’єктів персональних даних в адміністративному праві. На підставі аналізу доктринальних підходів виокремлено такі ознаки засобів захисту прав суб’єктів персональних даних як публічно-правовий характер, владно-організаційна природа, спрямованість на права суб’єкта персональних даних як об’єкт захисту та різна функціональна спрямованість. Визначено, що за функціональною спрямованістю такі засоби класифікуються на превентивні, припиняючі та ті, що спрямовані на притягнення до юридичної відповідальності. Проаналізовано чинний стан законодавчого регулювання в Україні, виявлено його недоліки у порівнянні зі стандартами GDPR та обґрунтовано необхідність його вдосконалення.

Ключові слова: персональні дані, суб’єкт персональних даних, права суб’єктів персональних даних, адміністративно-правові засоби захисту, публічна адміністрація, GDPR, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Відкрити статтю>>>

Горевалова С.С. Актуальні питання адміністративно-правового регулювання верифікаційної діяльності Збройних Сил України

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:21:30 +0000

У статті автором проаналізовано адміністративно-правове регулювання верифікаційної діяльності Збройних Сил України, досліджено генезис та еволюцію нормативно-правового регулювання верифікаційної діяльності Збройних Сил України, етапи трансформації інституціональної структури верифікаційної діяльності, висвітлено правове підгрунтя діяльності Управління верифікації Головного управління військового співробітництва Збройних Сил України як структурного підрозділу органу міжнародного військового співробітництва, визначено його основні завдання як в умовах мирного часу так і в умовах дії правового режиму воєнного стану, запропоновано внесення змін до низки міждержавних угод між Україною і країнами-партнерами щодо контролю над збройними силами та їх озброєнням з врахуванням поточної безпекової ситуації в державі, розглянуті нові аспекти міжнародного військового співробітництва за напрямом верифікаційної діяльності, реалізація яких на виконання Концепції самозвітування країни-партнера з моніторингу кінцевого використання між Міністерством оборони України та Командуванням Збройних сил США в Європі, Концепції моніторингу кінцевого використання французького військового майна між Міністерством оборони України та Міністерством Збройних Сил та у справах ветеранів Французької Республіки дозволить підтримати імідж України як надійного партнера та сприятиме прийняттю відповідних рішень щодо розширення критичних номенклатур міжнародної військової допомоги.

Інституалізація верифікаційних структур у складі Збройних Сил України стала визначальним фактором, що легітимізує суверенний, незалежний та правовий статус держави, а також є ключовим етапом активізації державотворчих процесів. Міжнародне військове співробітництво України за верифікаційним напрямом здійснюється з метою реалізації в Україні положень міжнародних договорів в галузі контролю над озброєннями та роззброєнням, свідчить про глибоку інтеграцію України у світові миротворчі ініціативи.

Формування верифікаційних структур у Збройних Силах України стало вагомим підтвердженням самостійного, незалежного та цивілізованого статусу України, важливим кроком у процесі державотворення.

В умовах збройної агресії росії наша держава продовжує дотримуватися положень міжнародних договорів щодо контролю над звичайними озброєннями, демонструючи при цьому високий рівень транспарентності та відкритості.

Ключові слова: міжнародне військове співробітництво, верифікаційна діяльність Збройних Сил України, правове регулювання, країни-партнери, контроль над озброєннями, міжнародні договори.

Відкрити статтю>>>

Войтовський В.С. Сучасна інтерпретація детермінанти «публічне адміністрування у сфері ветеранської політики» в Україні

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:20:13 +0000

У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження інституту публічного адміністрування у сфері ветеранської політики України в умовах сучасних трансформацій системи публічної влади та зростання ролі держави у забезпеченні соціального захисту ветеранів війни. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння категорій «публічне адміністрування», «державне управління» та «публічне управління», визначено їх змістовне співвідношення, функціональне призначення та особливості реалізації у сфері ветеранської політики. Встановлено, що публічне адміністрування є ширшою за змістом категорією, у межах якої державне управління виступає окремою формою реалізації владно-управлінської діяльності. Досліджено наукові підходи О. В. Кузьменко, В.К. Колпакова, О.Г. Стрельченко, І.Г. Бухтіярова та І.Л. Булик С. І. Чернова, К. Л. Бугайчука та інших учених щодо визначення сутності публічного адміністрування, його нормативно-правової природи, організаційно-управлінського змісту та спрямованості на забезпечення публічного інтересу. Обґрунтовано, що сучасне розуміння публічного адміністрування виходить за межі традиційного виконавчо-розпорядчого впливу та охоплює стратегічне планування, цифровізацію управлінських процесів, сервісну орієнтацію держави, міжвідомчу координацію та взаємодію з інститутами громадянського суспільства. Особливу увагу приділено визначенню змісту публічного адміністрування у сфері ветеранської політики як самостійного напряму державної політики та окремого об’єкта адміністративно-правового регулювання. Сформульовано авторське визначення публічного адміністрування у сфері ветеранської політики як системної, нормативно врегульованої діяльності суб’єктів публічної адміністрації, спрямованої на формування та реалізацію державної ветеранської політики, забезпечення прав і законних інтересів ветеранів війни, членів їхніх сімей та сімей загиблих Захисників і Захисниць України. Визначено основні структурні складові такої діяльності: нормотворчу, інституційну, функціональну, контрольну та сервісно-цифрову. Наголошено, що специфіка публічного адміністрування у сфері ветеранської політики полягає у його людино-центричному характері, орієнтації на реабілітацію, соціальну адаптацію, професійне відновлення та реінтеграцію ветеранів у суспільне життя. Обґрунтовано, що ефективність реалізації державної ветеранської політики безпосередньо залежить від належного нормативно-правового забезпечення, цифровізації адміністративних процедур, доступності публічних послуг та ефективної міжвідомчої взаємодії.

Ключові слова: публічне адміністрування; публічне управління; державне управління; ветеранська політика; ветерани війни; публічна адміністрація; адміністративно-правове регулювання; соціальний захист ветеранів; цифровізація; публічні послуги; реабілітація ветеранів; реінтеграція ветеранів; людино-центричний підхід.

Відкрити статтю>>>

Попова А.В. Поняття, мета і принципи державного нагляду та контролю за професійною фінансовою діяльністю

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:16:02 +0000

Ефективність і цілісність ринків небанківських фінансових послуг, створення сприятливих умов для їх розвитку та функціонування забезпечується ефективною регулюючою та наглядовою діяльністю уповноважених державних органів. З огляду на це, метою статті є комплексне господарсько-правове дослідження поняття, мети та принципів державного нагляду за професійною фінансовою діяльністю, а також основних підходів до здійснення такого нагляду.

Робиться висновок, що державне регулювання ринків небанківських фінансових послуг – це встановлення регуляторами певних правил поведінки суб’єктів професійної фінансової діяльності, тоді як держаним наглядом і контролем за ринками небанківських фінансових послуг буде здійснення перевірки дотримання зазначених правил поведінки та застосування санкцій за порушення чинного законодавства.

Державний нагляд за професійною фінансовою діяльністю здійснюється з метою забезпечення захисту законних інтересів клієнтів, сталого розвитку і стабільності фінансового ринку, створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, а також забезпечення прозорості, надійності і відкритості на ринках небанківських фінансових послуг та запобігання зловживанням і порушенням на цих ринках.

Ризик-орієнтований підхід полягає у здійсненні Регуляторами нагляду за надавачами небанківських фінансових послуг для визначення та виявлення, оцінки та переоцінки, а також розуміння ризиків, притаманних діяльності таких надавачів, і вжиття відповідних пропорційних наглядових заходів для їх мінімізації з урахуванням профілю ризиків, суттєвості виявлених ризиків, розміру, особливостей діяльності та бізнес-моделі надавача небанківських фінансових послуг. Консолідований підхід полягає у здійсненні нагляду за фінансовими групами, переважна діяльність в яких здійснюється фінансовими установами, що підлягають державному регулюванню з боку Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Пропонується визначати державний нагляд і контроль за професійною фінансовою діяльністю як систему послідовних, узгоджених дій Регуляторів, спрямованих на перевірку поведінки суб’єктів професійної фінансової діяльності з метою запобігання зловживанням і порушенням на ринках небанківських фінансових послуг, а також виявлення та притягнення до відповідальності за порушення чинного законодавства.

Ключові слова: державне регулювання, державний нагляд, контроль, фінансовий ринок, небанківські фінансові послуги, фінансова діяльність, надавач послуг, фінансові групи.

Відкрити статтю>>>

Жуков П.І. Взаємодія суб’єктів владних повноважень щодо забезпечення екстреної медичної допомоги в Україні

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:05:48 +0000

У статті здійснено комплексне адміністративно-правове дослідження взаємодії суб’єктів владних повноважень щодо забезпечення екстреної медичної допомоги в Україні. Обґрунтовано, що екстрена медична допомога є не лише окремим видом медичної допомоги, а й важливою публічно-правовою гарантією реалізації права людини на життя, охорону здоров’я та своєчасне отримання медичної допомоги. Встановлено, що належне функціонування цієї системи забезпечується узгодженою діяльністю Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, обласних та Київської міської державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, оперативно-диспетчерських служб, органів цивільного захисту, Національної поліції України, системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 та інших суб’єктів реагування.

Визначено основні форми такої взаємодії: нормативну, організаційну, інформаційну, координаційну, оперативно-диспетчерську та фінансово-ресурсну. Доведено, що в умовах воєнного стану значення міжвідомчої взаємодії істотно зростає, оскільки система екстреної медичної допомоги функціонує в умовах пошкодження медичної та транспортної інфраструктури, підвищених безпекових ризиків, ускладненої логістики, значного навантаження на медичних працівників та необхідності забезпечення безперервного реагування на невідкладні стани. Акцентовано, що чинне правове регулювання загалом створює необхідну основу для функціонування цієї системи, однак залишається фрагментарним і потребує подальшої систематизації. Особливу увагу приділено ролі регіонального рівня управління, оскільки саме на цьому рівні забезпечуються територіальна доступність екстреної медичної допомоги, розміщення пунктів базування бригад, матеріально-технічна готовність і практична координація екстреного реагування. Наголошено, що результативність надання екстреної медичної допомоги визначається не лише професійністю медичних працівників, а й здатністю всієї системи публічного адміністрування діяти узгоджено, оперативно та безперервно.

Запропоновано напрями вдосконалення адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів владних повноважень у цій сфері, зокрема посилення регіонального планування, цифрову інтеграцію оперативно-диспетчерських служб із системою екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, розвиток резервних каналів зв’язку, мобільних пунктів і модульних станцій базування бригад, а також удосконалення правових та організаційних гарантій безпеки працівників системи екстреної медичної допомоги.

Ключові слова: екстрена медична допомога, медичне право, суб’єкти владних повноважень, адміністративно-правове забезпечення, взаємодія, система 112, оперативно-диспетчерська служба, воєнний стан, право на охорону здоров’я.

Відкрити статтю>>>

Дрозач Л.В. Публічне адміністрування інституту пенсійного забезпечення військовослужбовців в особливий період

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:04:26 +0000

У статті здійснено комплексне дослідження публічного адміністрування інституту пенсійного забезпечення військовослужбовців в умовах особливого періоду. Обґрунтовано, що трансформація сучасної системи соціального захисту в Україні зумовлює підвищення ролі держави у забезпеченні належних соціальних гарантій для осіб, які виконують функції із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави. Визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців є не лише елементом соціальної політики, а й важливим інструментом забезпечення обороноздатності та соціальної стабільності. Проаналізовано нормативно-правову основу функціонування відповідного інституту, зокрема спеціальне законодавство у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також суміжні акти, що визначають соціальні гарантії військовослужбовців. Розкрито основні наукові підходи до розуміння пенсійного забезпечення як складної соціально-економічної та правової категорії, що поєднує елементи державного забезпечення і соціального страхування. Встановлено, що особливості правового статусу військовослужбовців обумовлюють специфіку їх пенсійного забезпечення, яка проявляється у диференційованих умовах призначення пенсій, залежності їх розміру від грошового забезпечення та вислуги років, а також у наявності додаткових гарантій і пільг. Окреслено структуру публічно-правового механізму реалізації пенсійного забезпечення, який включає нормативне регулювання, діяльність суб’єктів публічної адміністрації, фінансові інструменти та процедури контролю. Особливу увагу приділено проблемам функціонування зазначеного інституту в умовах особливого періоду, серед яких виокремлено фрагментарність правового регулювання, складність адміністративних процедур, залежність від бюджетних ресурсів та необхідність адаптації системи до нових соціально-економічних викликів. Зроблено висновок про необхідність удосконалення механізмів публічного адміністрування у цій сфері шляхом систематизації законодавства, підвищення ефективності управлінських рішень та забезпечення балансу між соціальними гарантіями і фінансовими можливостями держави.

Ключові слова: публічне адміністрування, пенсійне забезпечення, військовослужбовці, соціальний захист, особливий період, вислуга років, грошове забезпечення, правове регулювання, пенсійна система, державна політика.

Відкрити статтю>>>

Голота Н.П. Фінансові стимули для викривачів у сфері AML/CFT: порівняльно-правовий аналіз зарубіжного досвіду та перспективи запровадження в Україні

40533@mail.ru — Sat, 30 May 2026 13:02:51 +0000

Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу механізмів фінансового стимулювання викривачів у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (AML/CFT). Досліджено досвід США, ЄС та Великобританії у формуванні систем винагород за повідомлення про порушення відповідного законодавства. Проаналізовано правову базу програм FinCEN, SEC та DOJ, положення Директиви ЄС 2019/1937, Шостої AML-директиви 2024/1640, а також дискусію навколо реформи британської моделі. Встановлено, що американська модель є найрозвиненішою: програми SEC та FinCEN передбачають виплату від 10 до 30% від суми стягнутих санкцій, забезпечують анонімність заявника та захист від репресалій; загальна сума виплачених SEC винагород перевищила 2,2 млрд доларів США. Підхід ЄС зосереджений на захисті викривачів без матеріального стимулювання, тоді як Велика Британія перебуває на стадії реформи з очікуваним запровадженням механізму до 2027 року. Охарактеризовано чинний стан законодавства України: система захисту та винагороди викривачів корупції за ст. 53-7 Закону «Про запобігання корупції» набула практичного застосування у 2024 році, однак у сфері AML/CFT спеціальних фінансових стимулів не передбачено. Встановлено, що це є суттєвою прогалиною як з точки зору відповідності стандартам FATF та вимогам євроінтеграції, так і в контексті підготовки до транспозиції AMLD6 до 2027 року. Запропоновано концептуальну модель запровадження AML/CFT-програми фінансових стимулів для викривачів в Україні, що охоплює відсоткову модель розрахунку винагороди (10–30% від стягнутих санкцій), гарантовану конфіденційність з можливістю анонімного подання через адвоката, ефективний захист від репресалій та самостійне джерело фінансування у вигляді цільового фонду, що формується з коштів стягнутих санкцій.

Ключові слова: відмивання коштів; AML/CFT; викривач; фінансові стимули; програма винагороди; FinCEN; FATF; фінансовий моніторинг; Україна.

Відкрити статтю>>>