Обґрунтовано, що цифровізація судочинства не зводиться лише до електронного документообігу, електронного кабінету чи відеоконференцзв’язку, оскільки охоплює трансформацію організації судової діяльності, процесуальної комунікації, доступу до матеріалів справи, оприлюднення судових рішень, захисту судової інформації та взаємодії з державними інформаційними ресурсами. Акцентовано, що в умовах воєнного стану цифрові інструменти судової влади набувають особливого значення для забезпечення безперервності здійснення правосуддя, зменшення витрат часу й організаційних ресурсів, а також підтримання процесуальної комунікації між судом та учасниками справи. Визначено, що сучасний етап цифровізації характеризується використанням підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет», відеоконференцзв’язку, Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), електронних повідомлень і поступовим переходом від моделі Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) до моделі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС). Зазначено, що такий перехід має супроводжуватися не лише технічним оновленням цифрової інфраструктури, а й належним нормативним регулюванням, стабільним фінансуванням і підвищенням цифрової компетентності суддів та працівників апарату суду.

Встановлено, що основними проблемами залишаються фрагментарність електронних сервісів, дублювання електронного й паперового документообігу, недостатнє фінансування, нерівномірне технічне забезпечення судів, ризики кібербезпеки, цифровий розрив і потреба у підвищенні цифрової компетентності користувачів електронних інструментів судової влади. Наголошено, що електронне судочинство має розвиватися як людиноцентрична сервісна модель, яка розширює доступ до правосуддя, але не створює нових процесуальних бар’єрів для осіб із недостатнім рівнем цифрових навичок або обмеженим доступом до технологій. Зроблено висновок, що вдосконалення цифровізації судочинства має ґрунтуватися на правовій визначеності, інституційній координації, технічній надійності, інформаційній безпеці, людиноцентричності електронних сервісів та обережному використанні штучного інтелекту як допоміжного інструменту.

Ключові слова: цифровізація судочинства, електронне судочинство, організаційно-правове забезпечення, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система, електронний суд, доступ до правосуддя, інформаційна безпека.

Відкрити статтю>>>

Проаналізовано нормативно-правові підстави притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, визначено зміст дисциплінарного проступку та охарактеризовано основні види дисциплінарних стягнень. Окрему увагу приділено процедурі дисциплінарного провадження, її стадіям і процесуальним гарантіям, що забезпечують баланс між незалежністю адвокатської діяльності та необхідністю професійної відповідальності.

Законодавче закріплення переліку дисциплінарних проступків і видів дисциплінарних стягнень забезпечує баланс між необхідністю притягнення адвоката до відповідальності та гарантіями його незалежності як учасника правосуддя. Процедура дисциплінарного провадження щодо адвоката характеризується поетапністю, змагальністю та наявністю процесуальних гарантій, що сприяє об’єктивному й справедливому розгляду питань дисциплінарної відповідальності. Встановлення строків притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та можливості оскарження рішень дисциплінарних органів слугує важливим інструментом забезпечення правової визначеності та захисту прав адвоката.

На підставі аналізу рішень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури регіонів і Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури виявлено проблеми неоднакового застосування Правил адвокатської етики та відсутності єдиного підходу до кваліфікації дисциплінарних проступків. Обґрунтовано визначальну роль органів адвокатського самоврядування у формуванні дисциплінарної практики та забезпеченні етичних стандартів адвокатської діяльності. Зроблено висновок про необхідність удосконалення механізмів узагальнення дисциплінарної практики з метою підвищення правової визначеності та єдності правозастосування.

Ключові слова: адвокатська етика; дисциплінарна відповідальність; адвокат; дисциплінарний проступок; адвокатська діяльність; органи адвокатського самоврядування; дисциплінарне провадження.

Відкрити статтю>>>

Окрема увага приділена деталізації принципам поведінки суддів з урахуванням правової доктрини, національного законодавчого закріплення та враховуючи основні принципи рекомендовані Організацією Об’єднаних Націй.

Здійснено аналіз наукових праць, автори яких вивчали особливості законодавчого забезпечення судочинства в Україні та принципи діяльності суддів. Встановлено, що сумлінне та належне виконання суддями діючого міжнародного, національного законодавства та основоположних принципів призведе до зміцнення авторитету судової влади та підвищить довіру з боку громадян до органів суду.

Відзначено, що незалежність, компетентність та неупередженість судочинства є важливим елементом для захисту прав людини, що в свою чергу залежить від якості законодавства та принципів регулювання діяльності судового апарату. Дотримання етичних і професійних стандартів є гарантом об’єктивності, незалежності суддів під час прийняття рішень, чесності та непідкупності під час виконання своїх обов’язків, усвідомлення та забезпечення рівного ставлення до усіх суб’єктів судового процесу, що в кінцевому результаті впливає на стабільність і належний розвиток правової держави.

З урахуванням аналізу чинного законодавства, стверджено, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» об’єднав у собі майже всі норми щодо правового регулювання діяльності суду і суддів в Україні, здійснивши уніфікацію права, яке визначає їх статус і роль у державі.

Ключові слова: суд, апарат суду, організація роботи суду, адміністративне судочинство, верховенство права, законодавство, судочинство, принципи, імплементація, міжнародні стандарти, права людини.

Відкрити статтю>>>

Додатковими викликами сучасності є зміна форм реалізації професійної правничої допомоги дистанційна участь у судових засіданнях, електронне листування, цифрові докази, що потребує оновлення нормативної бази відповідно до принципів верховенства права та доступу до правосуддя.

У результаті формується структурна невизначеність правового статусу адвокатури у сфері оподаткування, що проявляється у розбалансуванні публічних і приватних інтересів, нестабільності судової практики, зниженні рівня гарантій професійної незалежності, фрагментарному науковому опрацюванні проблеми.

Отже, таких умовах об’єктивно виникає потреба в науковому переосмисленні та доктринальній реконструкції спеціального правового статусу адвоката у податкових правовідносинах як комплексної категорії, що поєднує інструменти професійної автономії, процесуальних гарантій, належної взаємодії з податковими органами та механізмів відповідальності,  що й зумовлює актуальність проведеного дослідження.

Ключові слова: адвокат, безоплатна правнича допомога, правовий статус, адвокатура, податкові правовідносини.

Відкрити статтю>>>

Центральною науковою проблемою є фундаментальна правова асиметрія, що існує між ієрархічною моделлю захисту фінансів всередині ЄС, яка базується на наднаціональному контролі, та коопераційною моделлю взаємодії з третіми країнами, зокрема з Україною. Ця асиметрія означає, що ефективність захисту коштів ЄС на території України значною мірою залежить від інституційної спроможності та політичної волі українських правоохоронних та контролюючих органів. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні формально-догматичного, порівняльно-правового та системно-структурного методів для аналізу нормативно-правових актів ЄС та моделювання перспектив інтеграції.

У статті детально аналізується нормативна база функціонування ЄП, закладена Регламентом Ради (ЄС) 2017/1939, та розмежовуються компетенції між ЄП, що здійснює кримінальне переслідування, та OLAF, відповідальним за адміністративні розслідування. Проведено порівняльний аналіз моделей співпраці EPPO з різними третіми країнами, включаючи Норвегію та Швейцарію, що дозволяє визначити унікальність позиції України через поєднання статусу країни-кандидата, масштабу фінансової підтримки та особливих умов воєнного стану.

Проаналізовано асиметричну модель співпраці, яка реалізується через робочі угоди, укладені ЄП з Офісом Генерального прокурора та Національним антикорупційним бюро України. Виявлено системні правові прогалини у чинній моделі, включаючи відсутність прямого доступу EPPO до українських баз даних, різницю у процедурних стандартах збирання доказів та обмеженість механізмів примусового виконання рекомендацій OLAF. Особливу увагу приділено механізмам контролю в рамках Ukraine Facility, зокрема створенню спеціальних координаційних органів та служб для запобігання шахрайству.

У роботі запропоновано стратегічні напрями удосконалення співпраці на перехідному етапі, включаючи прийняття спеціального закону про співпрацю з європейськими антифродовими інституціями, створення спеціалізованого підрозділу в структурі Офісу Генерального прокурора та гармонізацію стандартів доказування з європейськими вимогами. Розглядаються перспективи трансформації співпраці після набуття членства в ЄС, що включатиме імплементацію PIF-директив, створення спеціалізованих судових інстанцій, призначення Європейських делегованих прокурорів та інтеграцію до Єдиної інформаційної системи ЄП.

Ключові слова: Європейська прокуратура, OLAF, фінансові інтереси, шахрайство, кримінальне переслідування, Ukraine Facility.

Відкрити статтю>>>

Особлива увага приділяється нормативним прогалинам і необхідності адаптації судової системи до функціонування в умовах надзвичайної ситуації. У статті проаналізовано рішення Вищої ради правосуддя, Верховного Суду та Ради суддів України щодо регулювання роботи судів у прифронтових та окупованих територіях, а також новели законодавства щодо зміни територіальної підсудності та застосування засобів відеоконференцзв’язку.

Порушується питання забезпечення незалежності суддів у надзвичайних умовах, зокрема в контексті тиску з боку військових адміністрацій, необхідності швидкого ухвалення рішень, політичної вразливості судової гілки влади. Окремо проаналізовано ризики порушення права на справедливий суд у справах, пов’язаних із державними зрадами, дезертирством, колабораціонізмом, що розглядаються у спрощеному порядку або в умовах обмеженого доступу громадськості.

У результаті дослідження автором запропоновано низку заходів, спрямованих на стабілізацію функціонування судової влади у воєнний період, зокрема: удосконалення правового регулювання діяльності судів у надзвичайних умовах; запровадження спеціального протоколу безпеки для суддів та працівників апарату; розширення можливостей дистанційного правосуддя; збереження гарантій незалежності суддів; підвищення ролі органів суддівського самоврядування у кризових ситуаціях.

Стаття спирається на аналіз нормативно-правових актів, рішень судової практики, а також на наукові напрацювання українських правників, які досліджують трансформацію судової системи в умовах війни. Зроблені висновки мають прикладне значення для законодавчої та інституційної модернізації системи правосуддя в умовах збройного конфлікту.

Ключові слова: судова система, воєнний стан, правосуддя, надзвичайні умови, незалежність суддів, відеоконференція, зміна підсудності, колабораціонізм, процесуальні гарантії, судове самоврядування.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: касаційне оскарження, касаційні фільтри, Верховний Суд, забезпечення єдності судової практики, аксіологічний критерій.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: судовий активізм, судочинство, ЕСПЛ, суддівський розсуд, застосування норм права,  тлумачення закону, аналогія закону, аналогія права, прогалини в праві, правова визначеність, дискреція, компетенція, правозастосовна діяльність.

Відкрити статтю>>>

Особливу увагу приділено аналізу прогалин у законодавстві, що регулює доступ до судової інформації, баланс між відкритістю та захистом персональних даних учасників судового процесу, а також технічним та фінансовим обмеженням, які впливають на ефективність функціонування судових інформаційних систем. Запропоновано шляхи вирішення цих проблем шляхом модернізації законодавства, впровадження сучасних технічних рішень, посилення кібербезпеки та підвищення кваліфікації працівників судової системи.

Зроблено висновок, що інформаційна діяльність судової системи є важливим елементом забезпечення прозорості та відкритості судової влади в Україні. Незважаючи на наявність певних досягнень у цій сфері, існують суттєві проблеми, які потребують вирішення. Вдосконалення правового регулювання, впровадження сучасних технологій та розвиток комунікаційної стратегії судів є ключовими кроками на шляху до підвищення довіри громадськості до судової системи. Важливо продовжувати розвиток інфраструктури електронного судочинства, удосконалювати законодавчі норми, що регулюють ці питання, а також постійно працювати над підвищенням кваліфікації суддів та працівників судової системи для ефективного використання нових технологій.

Ключові слова: інформаційна діяльність, судова система, правове регулювання, доступ до судової інформації, захист персональних даних, кібербезпека, діджиталізація, правосуддя, ЄДРСР, ЄСІТС, судові інформаційні системи.

Відкрити статтю>>>

Акцентовано увагу на тому що Закон України «Про прокуратуру» визначає конкретні умови, за яких прокурор має право представляти інтереси держави в суді. По-перше, це порушення або загроза порушення державних інтересів. По-друге, це ситуація, коли уповноважені органи не виконують або неналежним чином виконують свої повноваження, або якщо такі органи взагалі відсутні.  Представництво прокурором інтересів держави у суді має низку характерних ознак, зокрема:  юрисдикційний захист громадських відносин. Обов’язковим елементом таких відносин є державний (громадський) інтерес; виконання функцій уповноваженими органами. Представництво державних інтересів здійснюється публічними органами влади відповідно до норм чинного законодавства України; правозастосовний і правоохоронний характер. Представництво здійснюється у межах юрисдикції прокуратури з дотриманням чинних законодавчих норм.

Зроблено висновок, що враховуючи значну роль профільних публічних органів влади, які зобов’язані самостійно звертатися до суду, представництво прокурором інтересів держави в суді носить допоміжний характер. Прокурор має право виступати в суді від імені держави лише за наявності нестандартних правових обставин, коли відповідний публічний орган, уповноважений на захист державних інтересів у конкретному спорі, не виконує ці функції. При цьому прокурор здійснює виключне представництво державних інтересів у господарському, цивільному чи адміністративному суді.

Ключові слова: прокурор, судове провадження, представництво, обвинувачення.

Відкрити статтю>>>