У статті досліджено інституційну структуру Європейського Союзу, яка протягом всієї історії інтеграції зазнає серйозних еволюційних змін, які супроводжувалися гарячими дискусіями, конфліктами та компромісами між конкуруючими баченням щодо того, яким чином має бути досягнутий баланс між наднаціональним і міжурядовим методами співробітництва. Зазначено, що розміщення Європейського парламенту і Європейської ради відповідно на першому і другому місцях інституційної структури Союзу стало одним із головних інституційних нововведень в об’єднаній Європі після Лісабонського договору (2009). Щоб зрозуміти специфіку постлісабонської системи стримувань і противаг, шляхів досягнення інституційного балансу, в статті особливу увагу приділено визначенню правового статусу Європейського парламенту і Європейської ради.  Зроблено висновок, що Європейський Парламент є унікальним наднаціональним інститутом, який покликаний забезпечити демократичну легітимність європейського врядування, тоді як Європейська рада відіграє роль квазі глави ЄС.

Наголошено, що звичайна законодавча процедура, раніше відома як процедура спільного прийняття рішень, стала важливою віхою, яка змінила спосіб взаємодії інститутів Союзу. Звичайна законодавча процедура в процесі свого розвитку включала в себе як формальні, так і неформальні зміни правил задля підвищення своєї ефективності. Проаналізовано, як реалізація Європейською радою квазі законодавчої діяльності впливає на міжінституційний баланс ЄС. Зазначено, що Суд справедливості ЄС зайняв чітку позицію з цього питання, яка полягає в обмеженні можливості Європейської ради втручатися у запроваджений установчими договорами міжінституційний баланс в сфері законотворення. Побоювання наслідків квазі законодавчої діяльності Європейської ради призвели до зміщення акценту в дослідженнях з повноважень інститутів ЄС, задіяних у звичайній законодавчій процедурі, на визначення місця та ролі Європейської ради у ній та аналізі наслідків її втручання у цю процедуру для демократичної легітимності. Наголошено на тому, що існуючий дисбаланс в інституційній структурі ЄС потребуватиме його усунення під час чергового перегляду установчих договорів Союзу.

Ключові слова: Європейський парламент, Європейська рада, інституційна структура, стримування і противаги, демократичний контроль, Лісабонський договір, Європейський Союз.

Відкрити статтю>>>

Заходи оперативного впливу у сфері захисту прав споживачів мають комплексний характер та можуть спричиняти виникнення, зміну, призупинення або припинення зобов’язальних правовідносин. Їх застосування забезпечує не лише відновлення порушених прав споживача, а й превентивний вплив на боржника з метою стимулювання належного виконання договірних обов’язків.

Законодавство України, зокрема ЦК України та Закон України «Про захист прав споживачів», закріплює широкий перелік оперативних заходів захисту, серед яких особливе значення мають одностороння відмова від договору, відмова від прийняття неналежного виконання, притримання, право на усунення недоліків за рахунок боржника, зменшення ціни, заміна товару та призупинення зустрічного виконання. Судова практика Верховного Суду підтверджує самостійне значення заходів оперативного впливу у механізмі захисту прав споживачів та визнає можливість їх одночасного застосування разом із заходами цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодуванням збитків, стягненням пені та відшкодуванням моральної шкоди.

Принципи УНІДРУА та DCFR формують сучасну європейську модель оперативного захисту у договірних правовідносинах, яка ґрунтується на принципах добросовісності, пропорційності, розумності, превентивності та збереження договірного зв’язку. Особливу увагу у цих актах приділено захисту слабшої сторони договору – споживача. Європейські стандарти приватного права передбачають більш розвинену систему превентивних та гнучких оперативних заходів захисту, зокрема право на призупинення виконання у разі загрози порушення договору, вимогу надання гарантій належного виконання, право боржника на виправлення неналежного виконання та механізми судового коригування несправедливих договірних умов.

Для подальшого розвитку законодавства України доцільним є поступове запозичення окремих положень Принципів УНІДРУА та DCFR, насамперед щодо розширення превентивних способів захисту, удосконалення механізмів призупинення виконання зобов’язання, законодавчого закріплення права вимагати належних гарантій виконання договору, а також посилення захисту споживача від несправедливих договірних умов.

Ключові слова: заходи оперативного впливу, споживач, захист прав, договір, зобов’язання, виконання зобов’язання, зміна зобов’язання, припинення зобов’язання, притримання, відмова від договору, європейське право, приватне право, Принципи УНІДРУА, DCFR, гармонізація.

Відкрити статтю>>>

Досліджено нову правову природу статусу кандидата, який трансформувався з дипломатичного очікування на динамічну систему жорсткої правової умовності. Ключовим інструментом цієї трансформації виступає програма Ukraine Facility — унікальний фінансово-правовий механізм, що пов’язує надання 50 мільярдів євро допомоги з виконанням системи суворих індикаторів. Ці показники визначено як структурні контрольні орієнтири перед вступом, що вимагають проактивного впровадження acquis communautaire. Цей процес зумовлює розмивання правових меж, оскільки Україна перебирає на себе відповідальність держави-члена у стратегічних секторах (судова реформа, цифровізація митниці, корпоративне управління тощо) задовго до офіційного підписання Договору про приєднання (Договір про розширення).

Окрему увагу приділено правовим викликам секторальної інтеграції до внутрішнього ринку ЄС. На прикладі права вільного пересування осіб проілюстровано, як режим тимчасового захисту фактично став пілотним проєктом ринкової інтеграції. Водночас наголошено на необхідності виконання фундаментальних зобов’язань, зокрема приєднання до мережі EURES (європейська мережа служб зайнятості) та координації систем соціального забезпечення. Безпековий вимір інтеграції реалізується через участь України у проєктах PESCO (політика безпеки та оборони Європейського Союзу), що формує унікальну модель «безпекової асоціації». Стадійна інтеграція пропонує прискорений шлях до правового простору ЄС, проте вимагає надійної правової бази для запобігання ризику «постійного кандидатства» та забезпечення правової визначеності для обох сторін.

Ключові слова: право ЄС, стадійна інтеграція, членство, градуалізм, країна-кандидат, Україна.

Відкрити статтю>>>

Ключові слова: гармонізація законодавства, фінансові послуги, право ЄС, ринок капіталу, банківське регулювання, цифрові фінансові послуги, захист споживачів.

Відкрити статтю>>>

У статті розглядаються принципи відкритого банкінгу та цифровізації фінансових послуг, які сприяють підвищенню конкуренції, розвитку інноваційних продуктів та захисту прав споживачів, а також механізми координації наглядових органів для запобігання регуляторному арбітражу та забезпечення рівних умов для учасників ринку. Автор також виділяє актуальні проблеми, пов’язані з транснаціональною діяльністю фінансових установ, недостатньою гармонізацією національного законодавства та потребою у вдосконаленні правового регулювання цифрових фінансових сервісів.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що правове регулювання ринку фінансових послуг у Європейському Союзі є комплексною та багаторівневою системою, яка поєднує законодавчі акти, директиви, регламенти та інституційні механізми нагляду. Ця система забезпечує баланс між стабільністю фінансової системи, захистом прав споживачів, дотриманням принципів прозорості та підзвітності фінансових установ, а також розвитком інноваційних фінансових продуктів і цифрових сервісів. Отримані результати можуть бути використані для практичного вдосконалення регуляторних механізмів, розробки рекомендацій щодо захисту споживачів і підвищення прозорості фінансових послуг, а також для формування ефективної стратегії розвитку внутрішнього фінансового ринку ЄС.

Ключові слова: фінансові послуги, Європейський Союз, правове регулювання, макропруденційний нагляд, мікропруденційний нагляд, відкритий банкінг.

Відкрити статтю>>>

 Ключові слова: адміністративна відповідальність, безпілотні повітряні судна, безпілотні літальні апарати, дрони, кримінальна відповідальність, покарання, права людини, правопорушення, приватність, публічна безпека.

Відкрити статтю>>>

Метою статті є оцінка зарубіжного досвіду у сфері забезпечення фінансової безпеки держави та можливість запозичення такого досвіду в Україні. Зазначено, що адаптація зарубіжного досвіду до умов України – досить трудомісткий процес, що передбачає не просто копіювання всієї системи регулювання, а поетапне впровадження окремих елементів, інструментів, методів чи програм враховуючи національні особливості нашої країни. Запозичення зарубіжного досвіду має проводитися в разі наявності подібних цілей і пріоритетів у національних стратегіях, враховуючи рівень економічного та інституціонального розвитку країн із використанням системного підходу і порівняльного аналізу.

Запропоновано основні рекомендації та шляхи забезпечення фінансової безпеки України враховуючи досвід ЄС. Як висновок: досвід ЄС є важливим у забезпеченні фінансової безпеки України, оскільки ми перебуваємо на шляху до членства в цьому Союзі, і що країни, в яких панує верховенство права та сповідуються демократичні цінності, мають вищий рівень фінансової безпеки. Переважно найнижчий рівень фінансової безпеки встановлено у корумпованих країнах, які не можна назвати правовими і демократичними.

Ключові слова: фінансова безпека, фінансові правовідносини, верховенство права, загрози фінансовій безпеці, фінансова діяльність, євроінгеграція.

Відкрити статтю>>>

Констатовано, що існуючі геополітичні реалії та загрози, розгортання повномасштабної війни на території Європи поклало початок серйозних трансформаційних змін і для самого Євросоюзу. Виявлено, що для того, щоб бути постачальником безпеки в європейському регіоні, ЄС має використовувати наявні та створювати нові правові механізми для залучення.

Доведено, що Європейський фонд миру було створено як інструмент, який ЄС може використовувати для фінансування зміцнення оборонної спроможності третіх держав для їх військової відповіді в кризовій ситуації у разі виникнення міжнародного збройного конфлікту. З’ясовано, що цей правовий інструмент може бути використано для надання Євросоюзом військової допомоги для України. Досліджено низку рішень Ради Європейського Союзу, якими визначено заходи допомоги, що надаються Україні, і обсяг відповідного фінансування.

Здійснено аналіз правових підходів Міжнародного Суду ООН щодо можливості застосування сили та надання фінансової допомоги у разі воєнного конфлікту.  Доведено, що Україна має право вживати заходи для реалізації свого права на самооборону, а інші держави мають право підтримувати її у здійсненні цього права. Встановлено, що надання державами-членами Євросоюзу військової техніки та платформ, призначених для застосування летальної сили, технічне обслуговування, ремонт і модернізація наданих матеріалів та ідентичного обладнання, що здійснюється відповідно до Рішення Ради 2022/228, відповідають нормам міжнародного права щодо застосування сили. Продемонстровано, що Європейський Союз може діяти як учасник відносин із забезпечення міжнародної безпеки не лише через цивільні та миротворчі місії, а й шляхом підтримки військових зусиль держави, яка реалізує своє невід’ємне право на самооборону.

Ключові слова: євроінтеграція, Спільна політика безпеки та оборони, Копенгагенські критерії, acquis ЄС, Європейський фонд миру, колективна безпека та оборона, Рада безпеки ООН.

Відкрити статтю>>>

У роботі увага акцентується на необхідності зміцнення незалежності судової влади, удосконаленні механізмів добору та відповідальності суддів і прокурорів, завершенні перевірок доброчесності та цифровізації правосуддя. Аналізується зміст антикорупційних реформ та інституційних викликів, пов’язаних із забезпеченням ефективності НАБУ, САП і ВАКС. Значне місце займає розгляд вимог ЄС щодо прав людини, зокрема гарантій свободи слова, умов у місцях несвободи, рівності та недискримінації.

Окремо оцінюється блок завдань у сфері кримінальної юстиції: імплементація рамкових рішень ЄС, впровадження європейського ордера на арешт, врегулювання конфліктів юрисдикції, удосконалення міжнародного співробітництва та посилення боротьби з організованою злочинністю. Автор також вказує на існуючі прогалини Дорожньої карти, зокрема недостатню увагу до моніторингу антикорупційних розслідувань, управління арештованими активами, реформування публічних закупівель.

У висновках наголошується, що успіх виконання Дорожньої карти залежить від широкої консолідації державних інституцій, експертного середовища та наукової спільноти. Пропонується активніше залучати правничу громадськість до розробки реформ, подібно до процесу рекодифікації цивільного законодавства, що може прискорити євроінтеграційний рух України.

Ключові слова: верховенство права; євроінтеграція; судова реформа; антикорупційна політика; права людини; кримінальна юстиція; європейське законодавство (acquis ЄС); міжнародне співробітництво.

Відкрити статтю>>>

Актуальність роботи обумовлена тим, що намагання України вступити до Європейського Союзу (ЄС) зумовлює нагальну потребу в гармонізації національного житлового законодавства з положеннями acquis communautaire. Держави, що узгоджують своє законодавство з acquis communautaire, знаходяться на шляху поширення європейських норм і цінностей у житловій політиці.

Підкреслено значення європейських стандартів для забезпечення рівного доступу до житла та покращення якості життя населення. Визначено, що положення acquis є вектором розвитку національного законодавства у сфері житла, сприяючи гармонізації стандартів доступності, соціальної справедливості та захисту прав людини в державі.

У дослідженні розглядається поширення стандартів acquis communautaire у сфері житлової політики як елемент інтеграції до ЄС, що сприяє формуванню спільної системи належних житлових стандартів, гармонізації законодавства та підвищенню соціальної справедливості і якості життя населення.

В Україні закладено конституційні орієнтири, що дозволяє здійснити адаптацію українського законодавства відповідно до стандартів acquis communautaire, зокрема у сфері житлового забезпечення.

Виокремлено, що стандартами acquis communautaire у житловій політиці є забезпечення права на житло, соціальна справедливість, недискримінація та сталий розвиток житлового середовища відповідно до європейських принципів. Підкреслено, що в Україні поступово утверджується та реалізується принцип соціальної справедливості, що цілком співвідноситься із acquis communautaire.

Визначено такі напрями імплементації європейських стандартів правового регулювання житлових відносин в Україні щодо acquis communautaire: впровадження ефективних механізмів забезпечення соціальним житлом; встановлення доступних цін на житло та сприяння будівництву соціального житла; застосування стандартів ЄС щодо недискримінації та рівного доступу до житла; впровадження систем оцінки відповідності національного законодавства та практики стандартам ЄС.

Ключові слова: житло, житловий фонд, житлова політика, державне управління, acquis communautaire, стандарти ЄС, право на житло, захист житлових прав, житлове забезпечення, соціальне житло, соціальний захист, соціальна політика, соціальна справедливість, захист прав людини, гармонізація законодавства, трансформація національного законодавства, європейська інтеграція.

Відкрити статтю>>>