Катеринчук К.В., Беспаль О.Л. Інституційна автономія та академічна свобода: теоретико-правове дослідження

Статтю присвячено дослідженню теоретико-правової характеристики академічної свободи та інституційної автономії. Висвітлюються різні аспекти співвідношення  національного законодавства і наукових концепцій та розкрито сутність цих багатогранних понять. З’ясовано їх значення та основоположні особливості, які впливають на освітній процес та міру втручання держави у їх здійснення. Проаналізовано й удосконалено теоретико-правові положення щодо співвідношення даних понять.

Принцип конструкції академічної свободи побудований наступним чином, що на практиці завжди враховується той факт, що характер академічної діяльності різних суб’єктів (здобувачі вищої освіти, науково-педагогічний персонал, науковці, дослідники та інші) суттєво різниться і залежить, передусім, від їх ролі в академічному процесі та впливу держави у реалізацію цього принципу через його законодавче закріплення. Саме тому, кожен суб’єкт академічної свободи по-різному сприймає своє значення в даному процесі.

Поняття інституційна автономія та академічна свобода не є тотожними, однак є взаємозалежними. Відповідно до положень Лісабонської Декларації 2007 року чітко виділяється чотири види автономії: академічна (рішення за навчальними планами і методам викладання, напрямками, масштабами і методам досліджень), фінансова (отримання і розподіл фінансування, рішення по платі за навчання, використання прибутку і т.д.), організаційна (визначення структури та статуту університету, укладання контрактів, вибори ректора та інших менеджерів) і кадрова автономію (набір, оплата праці та кар’єра персоналу).

Отже, залишається актуальним питанням забезпечення дієвого державного регулювання, яке б позитивно впливало на розвиток закладів вищої освіти та було стимулюючим, фактором, що орієнтований на високу якість освіти та наукових досліджень. «Помірне» державне регулювання діяльності закладів вищої освіти або ефективний пошук оптимального поєднання повноважень, підвищення якості та результативності національної системи вищої освіти, вивчення ефективного досвіду передових країн в цій сфері – орієнтований напрямок сьогодення.

Ключові слова: освіта, право на освіту, інституційна автономія, академічна свобода, заклад освіти, здобувачі освіти, компетентність, освітнє середовище, освітня діяльність, учасники освітнього процесу.

Відкрити статтю>>>