Бойко І.В. Право на звернення: конституційні основи та законопроєктні новели

У науковій статті проаналізовано конституційні засади, закладені в основу права на звернення. Констатовано, що через звернення громадяни реалізують своє право на участь в управлінні державними справами та справами у громаді, у зв’язку з чим необґрунтованим і надмірним слід вважати обов’язок суб’єктів, які не здійснюють публічне адміністрування та не надають публічні послуги, розглядати звернення та надавати на них відповіді. Доведено, що розгляд заяв про сприяння в реалізації суб’єктивних публічних прав і скарг на рішення, дії чи бездіяльність публічної адміністрації у переважній більшості правовідносин здійснюється згідно Закону України «Про адміністративну процедуру». Висловлено застереження щодо правової природи заяв як повідомлень про порушення чинного законодавства та недоліки в діяльності, наголошено на застосуванні Закону України «Про звернення громадян» для їх розгляду. Наведено аргументи щодо необхідності нових доктринальних підходів до розуміння категорії «звернення»: по-перше, ним може бути зауваження, пропозиція, рекомендація, повідомлення про порушення та недоліки в діяльності; по-друге, обов’язок розглядати звернення може бути покладено лише на тих суб’єктів, які здійснюють функції публічної адміністрації та надають публічні послуги, а отже, своєю діяльністю забезпечують публічний інтерес; по-третє, правом на звернення мають бути наділені не лише фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), а й юридичні особи та громадські організації без статусу юридичної особи. Проаналізовано положення проєкту Закону України «Про звернення», що знаходиться на розгляді Верховної Ради України. Підтримано ідею законодавця, закладену в цей проєкт, яка зводиться до впровадження принципово оновленого підходу до розуміння звернень і наведення їх видів (переліку).

Ключові слова: звернення громадян, право на звернення, адміністративна процедура, порядок розгляду звернень, заява, скарга.

Відкрити статтю>>>