Українська
English
РусскийСтаття присвячена дослідженню компетенційної складової поняття «суд, встановлений законом» при переданні цивільної справи до іншого суду в межах відкритої справи про банкрутство. Продемонстрована неоднозначність правозастосування в судах цивільної юрисдикції в процедурі передачі справ до судів господарської юрисдикції в межах відкритої справи про банкрутство: 1) місцеві загальні суди ухвалами як правило передають справи до судів іншої юрисдикції, керуючись ч. 1 ст. 31 ЦПК України, та інколи в порядку ст. 7 КЗпБ України; 2) апеляційні суди постановами скасовують такі ухвали у зв’язку з тим, що повноваження передавати без закриття провадження у справі не передбачено ЦПК України, повертають до продовження розгляду до суду першої інстанції (як ухвалу, що перешкоджає провадженню у справі); 3) суд першої інстанції закриває провадження на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України і роз’яснює про підсудність справи господарським судам.
Доведено, що існування різної законодавчої термінології щодо дій судів по руху справи/провадження до господарської може бути сутнісною проблемою розбіжності в процесуальних діях судів, що негативно впливатиме на реалізацію права кожного на справедливий суд. Констатовано, що відсутність в нормах ЦПК України та КАС України вичерпного і ексклюзивного застереження про скерування матеріалів провадження до суду господарської юрисдикції без закриття провадження у справі продовжує заповнюється системним застосування норм КЗпБ України та ЦПК України. Запропоновані зміни до ст. 31 ЦПК України та ст. 29 КАС України, що дозволять узгодити норми ст. 7 КЗпБ із ЦПК України, КАС України, не допустити поширення застосування аналогії процесуального права та запобігти глибоким і довгостроковим розходженням у судовій практиці.
Ключові слова: судова юрисдикція, компетенція суду, банкрутство, передання справи, юридична особа, кредитор, боржник, майновій спір, захист права ухвала суду.
