Українська
English
РусскийУ статті зроблена спроба прокоментувати положення ст. 39 Конституції України, які визначають порядок реалізації громадянами України права на свободу мирних зібрань, та надати науково-обґрунтовані рекомендації представникам адміністративних органів та суддям з цього приводу. Автором на підставі аналізу рішень Європейського суду з прав людини, законодавчих актів України, а також вітчизняної та зарубіжної наукової періодики сформульовано позиції, спрямовані на визначення (з’ясування): суб’єкта обов’язку сповіщення про мирне зібрання; мети завчасного сповіщення про мирне зібрання; строку завчасного сповіщення про зібрання; суб’єктів, яких має бути поінформовано про запланований захід; змісту, форми та процедури сповіщення про мирне зібрання; призначення комунікативної взаємодії адміністративного органу з організатором (керівником) зібрання; напрямків взаємодії адміністративних органів між собою з питань організації та забезпечення проведення мирного зібрання.
У статті висловлено конкретні пропозиції, які, на думку автора, необхідно врахувати під час підготовку Закону України «Про мирні зібрання».
Ключові слова: право на свободу мирних зібрань; мирні зібрання; сповіщення про мирне зібрання; організатор зібрання.
