Подвійне і множинне громадянство (бі- і поліпатризм) породжується широким спектром явищ, які на сьогоднішній день виступають невід’ємними атрибутами міждержавної вазємодії. Вони спричиняють чимало проблем для держав у різних сферах, однак вони також можуть виступати інструментом захисту прав людини, що викликає необхідність дослідження попередніх і сучасних тенденцій в правовому регулюванні цих суспільних явищ.
Бі- і поліпатризм виникає з огляду на об’єктивні причини. Це може відбуватись і за відсутності намірів індивіда, а, подекуди, й без його відома. Переважно отримання подвійного та/або множиного громадянства означає набуття додаткових прав, тому багато осіб зацікавлені в набутті такого статусу.
У статті аналізуються причини виникнення подвійного та множинного громадянства, умови, завдяки яким існування таких причин можливе сьогодні, а також вплив міжнародної спільноти на ті чи інші передумови внутрішньодержавними (інституційними) та міжнародними механізмами – через відповідні міжнародні договори. Під час аналізу робляться спроби зіставлення, узагальнення рис подібності та відмінностей елементів понять «подвійне» і «множинне» громадянство, а також їхнє розмежування.
Встановлено, що джерело подвійного громадянства знаходиться у внутрішньому законодавстві кожної держави або виникає в колізії законодавства різних держав, а множинне громадянство виникає, якщо в законодавстві не міститься відповідних обмежень.
Робиться висновок про те, що подвійне і множинне громадянство породжується різними причинами, що ще раз підтверджує тезу про різний зміст зазначених явищ. Також підкреслено, що існують об’єктивні труднощі щодо вироблення в міжнародному масштабі однакових підходів до врегулювання бі- та поліпатризму через значні відмінності у праві різних держав, а також через складне переплетіння як позитивних так і негативних елементів цього статусу на національному рівні.
Ключові слова: громадянство, подвійне громадянство, множинне громадянство, біпатризм, поліпатризм, jus soli, jus sanguini, оптація, натуралізація.






