Українська
English
РусскийУ статті проаналізовано існуючі підходи дослідників щодо з’ясування правової природи застави як речового способу забезпечення виконання зобов’язання, особливості процедури укладення договору застави відповідно до положень нормативно-правових актів України та норм міжнародного законодавства. Також з’ясовано особливості виникнення застави як приватно-правового інституту та перспективи подальшого функціонування у національній правовій системі юридичної конструкції застави, яка має багатовікову історію функціонування як в Україні, так і в правничих системах зарубіжних країн. Проаналізовано проблемні моменти визначення єдиних критеріїв видів застави як способу забезпечення виконання зобов’язання. Також обґрунтовано підтримано доцільність класифікації видів застави як майнового способу забезпечення виконання зобов’язання за підставами їх виникнення (а саме за договором, законом або рішенням суду) та за правом володіння заставленим майном (при іпотеці – застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і при закладі – застава рухомого майна, яке передається у володіння заставодержателя або за його наказом – у володіння третій особі). Наголошено, що майнові права пов’язані з конкретними об’єктами речових відносин і застава однозначно є майновим (речовим) видом забезпечення виконання зобов’язання. Проаналізовано дуалістичний підхід щодо з’ясування правової природи застави, який поєднує зобов’язальні та речові чинники та підтримано позицію щодо речової природи застави. Також виокремлено переваги застави як речового способу забезпечення виконання зобов’язання щодо захисту прав кредитора у разі їх порушення боржником.
Ключові слова: застава, заставодавець, заставодержатель, речовий спосіб забезпечення виконання зобов’язання, правова природа застави, речові правовідносини.
