У статті досліджено правовий аналіз сучасних тенденцій розвитку кіберзлочинності та визначено основні проблеми, що виникають при її кримінально‑правовому переслідуванні. Розглянуто основні типи кіберзлочинів, аспекти виявлення, реєстрації та дослідження цифрових доказів, а також труднощі, пов’язані з ідентифікацією осіб, які їх вчинили. Акцентовано увагу на необхідності удосконалення чинного законодавства у сфері кібербезпеки, узгодження національних правових норм із міжнародними стандартами та підсилення міжнародного співробітництва у протидії кіберзлочинності. Сформульовано практичні рекомендації, спрямованих на підвищення ефективної діяльності правоохоронних органів у виявленні, розслідуванні та запобіганні кримінальних правопорушень, здійсненим з використанням інформаційно‑комунікаційних технологій.
Актуальність дослідження кіберзлочинності зумовлена низкою факторів, а саме: кіберзлочини мають транснаціональний характер; кіберзлочинці використовують сучасні технології для приховування своєї ідентичності, шифрування даних, анонімізації онлайн-активності; наслідки кіберзлочинів можуть бути катастрофічними не лише для окремих громадян або підприємств, але й для держави в цілому, адже ураження інформаційних систем критичної інфраструктури може паралізувати енергетичні, транспортні, фінансові та державні процеси
Дослідження викладене в статті необхідне для формування ефективної системи захисту інформаційних ресурсів, підвищення безпеки суспільства, захисту прав і свобод громадян, а також забезпечення належного рівня правової та технічної підготовки фахівців у сфері кримінального правосуддя та кібербезпеки. Саме тому дослідження кіберзлочинності, дає змогу оцінити наступні кроки правопорушників та запобігти вчиненню новим кіберзлочинам, а також дасть змогу формувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства та підготовки методичних рекомендацій для фахівців у даній сфері.
Ключові слова: кіберзлочини, кіберзлочинність, кібербезпека цифрові докази, міжнародна співпраця, кримінальне провадження.






