Головна

golovna_120-page0001

титульна сторінка

зміст

Берестова І.Е. Проблема застосування принципів процесуальної економії та правової визначеності в умовах ускладнення розгляду цивільних спорів

Стаття присвячена дослідженню об’єктивного п’ятирічного зрізу успішності процесуальних реформ крізь призму розкриття проявів порушення принципів процесуальної економії і правової визначеності в умовах ускладнення розгляду цивільних спорів.

Констатовано, що у процедурі судового захисту прав осіб, у спорах, що пов’язані із ухваленими рішеннями КСУ про визнання законів неконституційними, суди як правило концентруються виключно на процесуальному аспекті (постановлення процесуальних ухвал), що порушує принцип процесуальної економії. Доведено сучасне існування надмірних процесуальних дій, що ускладнюють процес розгляду справу у змушують суб’єкта звернення до суду, ходити «колами» в намаганні вирішити власний спір на підставі норм Конституції України. Суди оминають проблему свідомого законодавчого упущення відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України, тобто суди не розглядають проблему відсутності закону, який регулює питання відшкодування шкоди, завданої неконституційним законом у порушення ч. 10 ст. 10 ЦПК України, чим створюються засади істотного подорожчання судових процесів для особи з боку судів. Констатовано, що послідовна відмова судів у відкритті провадження за виключними обставинами чи повернення такої заяви скаржнику, свідчить про перебування сторони процесу у правовому статусі правової невизначеності: не може знати і передбачити належну правову процедуру, підстави і порядок відновлення судового провадження за виключними обставинами після ухвалення КСУ рішення про визнання конкретного закону неконституційними.

Зроблено висновок про реальність ризику комплексного порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у майбутньому: порушення економічної доступності до правосуддя, відсутність ефективного захисту права протягом розумного строку і як такого у зв’язку із відсутністю в країні закону, який врегульовує спірні відносини (компенсаторний механізм у зв’язку із завданням шкоди неконституційним законом).

Ключові слова: цивільний спір, принципи судочинства, принцип процесуальної економії, правова визначеність, верховенство права, судове рішення, судове тлумачення.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866856

Воронятніков О.О. Діяльність Міжнародної організації з міграції щодо соціальної підтримки та захисту прав переміщених осіб

У статті проаналізовано діяльність Міжнародної організації з міграції, яка спрямована на забезпечення врегульованого та гуманного управління міграцією, міжнародного партнерства у вирішенні міграційних питань,  допомогу в пошуку практичних рішень міграційних проблем, а також на надання гуманітарної підтримки мігрантам, які її потребують, включно з біженцями та внутрішньо переміщеними особами.

Досліджено, що Представництво МОМ в Україні надає допомогу внутрішньо переміщеним особам (ВПО) і людям, які постраждали від війни; допомогу Уряду, регіональним та місцевим органам влади у протидії неврегульованій міграції та покращенні системи управління міграційними процесами, а також розробляє політику в галузі охорони здоров’я, яка враховувала б мігрантів. Водночас Представництво МОМ в Україні долучається до використання потенціалу розвитку міграції, поширення інформації про міграцію, популяризації культурного розмаїття та протидії ксенофобії та нетерпимості.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну МОМ переорієнтувала свої програми та проєкти і з лютого 2022 року охопила більше трьох мільйонів людей гуманітарною підтримкою, яка включає проведення ремонтних робіт місць перебування переміщених осіб; надання продовольчих та непродовольчих товарів; заходи у сфері водопостачання, санітарії та гігієни; багатоцільову грошову допомогу; медичну допомогу та заходи у сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки; сприяння колективним центрам; захист та інші види допомоги. Крім цього МОМ активно протидіє торгівлі людьми, гендерному насильству та сексуальній експлуатації.

Ці та інші заходи здійснюються за підтримки та фінансування інституцій Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки (Бюро гуманітарної допомоги, Агентства США з міжнародного розвитку), урядів та народів, Канади, Франції, Японії, Німеччини, а також інших донорів, які підтримують діяльність МОМ у Україні.

Ключові слова: Міжнародна організація з міграції, права людини, соціальна підтримка, соціальне забезпечення, переміщені особи, біженці, міграція, МОМ.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866860

Гринько С.Д., Порозова І.Ю. Поняття пацієнта як учасника відносин у сфері охорони здоров’я

У статті визначено ознаки та поняття пацієнта як учасника відносин у сфері охорони здоров’я. Зроблено висновок, що у юридичній літературі з охорони здоров’я мають місце різні позиції щодо ознак пацієнта та визначення поняття цієї категорії. Вирішення цього питання має значення для визначення особливостей цивільної правосуб’єктності пацієнта.

Ключові слова: відносини, здоров’я, медична послуга, медична допомога, охорона, пацієнт, учасник, фізична особа.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866862

Касьяненко Л.М. Правове регулювання оподаткування і його вплив на формування бюджетів

Стаття присвячена питанням правового регулювання впливу оподаткування на формування бюджетів. Акцентовано увагу, що у формуванні бюджетів провідне місце належить фіскальній політиці держави, адже саме сплата податків є запорукою формування бюджетів та їх видаткової спроможності. Зазначено, що виявлення й усунення недoлiкiв прaвoвoгo регулювaння дiючoгo сьoгoднi мехaнiзму рoзпoдiлу й перерoзпoдiлу aкумульoвaних кoштiв у фoндaх є неoбхiднoю умoвoю пoдaльшoгo вдoскoнaлення фiнaнсoвих прaвoвiднoсин з метoю нaйбiльш ефективнoгo, рaцioнaльнoгo й дoцiльнoгo викoристaння кoштiв центрaлiзoвaних i децентрaлiзoвaний фoндiв держaвoю та органами місцевого самоврядування при здiйсненнi ними фiнaнсoвoї дiяльнoстi. Податкові платежі як джерело наповнення дохідної частини бюджетної системи, регулюють формування централізованих грошових фондів, тому потребують повноти і своєчасності сплати податків, правильності визначення бази оподаткування.

Охарактеризовано сучасний стан оподаткування у зарубіжних країнах і проаналізовано їх вплив на формування бюджетів. Зазначено, що  залучення передового зарубіжного досвіду податкового регулювання потребує системного вивчення. Прoблемa удoскoнaлення прaвoвoгo регулювaння рoзпoдiльних i перерoзпoдiльних мехaнiзмiв, щo викoристoвуються у фiнaнсoвій дiяльнoстi держaви та органів місцевого самоврядування, звaжaючи нa зрoстaючий вплив фiнaнсiв нa екoнoмiку крaїни, нaбувaє oсoбливoгo aктуaльнoгo хaрaктеру й вимaгaє бiльш пoвнoгo всебiчнoгo, детaльнoгo i звaженoгo пiдхoду. В Україні податкове стимулювання розвитку бізнесу впродовж усіх років незалежності було недостатньо ефективним, а отже, не приносило очікуваних результатів.

Звичайно нoрми прaвa, зoкрeмa, i фiнaнcoвoгo, будуть зaлишaтиcя тiльки бeздiєвoю кoнcтрукцiєю, якщo нe будуть втiлювaтиcя у прaктичнe життя шляхoм рeaлiзaцiї зaкрiплeних у них припиciв. Неухильне дотримання норм податкового законодавства має забезпечувати наповнення бюджетів усіх рівнів, а це, у свою чергу, є необхідною умовою вирішення економічних, політичних і соціальних програм, що стоять перед державою та органами місцевого самоврядування.

Ключові слова: податкові правовідносини, бюджетні правовідносини, податки, бюджет, фінансова безпека держави.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866866

Кравченко М.Г. Регламент (ЄС) № 178/2002 як орієнтир для визначення мети та системи принципів публічного адміністрування у сфері забезпечення продовольчої безпеки України

Стаття присвячена аналізу Регламенту (ЄС) № 178/2002 як орієнтиру для визначення основної цілі та системи принципів публічного адміністрування у сфері забезпечення продовольчої безпеки України. У результаті проведеного дослідження з’ясовано те, що законодавство України у сфері забезпечення продовольчої безпеки вимагає ґрунтовного реформування. Основним орієнтиром у ньому має стати відповідний регламент ЄС, який закладає систему принципів забезпечення права на безпечне та достатнє харчування для кожного.

Ключові слова: продовольча безпека, продукти харчування, законодавство України, публічне адміністрування, публічний інтерес, публічна адміністрація, Європейські стандарти, законодавство Європейського Союзу.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866870

Кузьменко О.В., Чорна В.Г., Богдан Б. Медіація у вирішенні адміністративних спорів

Медіація як альтернативний метод вирішення спорів набуває все більшої популярності у світовій юридичній практиці. Цей процес не тільки спрощує вирішення конфліктів між сторонами, але й сприяє збереженню ділових та особистих відносин. Особливо актуальним медіація стає у сфері адміністративного права, де спори часто мають не тільки юридичний, але й соціальний контекст.

Різноманіття правових систем світу сприяє формуванню унікальних підходів до застосування медіації у адміністративних спорах. Дослідження міжнародного досвіду дозволяє ідентифікувати найефективніші методики та практики, які можуть бути адаптовані в різних юрисдикціях. Компаративістика в цьому контексті відіграє ключову роль, оскільки дозволяє глибоко аналізувати та порівнювати ці підходи.

Застосування медіації у вирішенні адміністративних спорів має ряд переваг. Воно не тільки знижує навантаження на судову систему, але й забезпечує більшу конфіденційність та оперативність вирішення конфліктів. Такий підхід допомагає досягнути взаємовигідних рішень, що враховують інтереси обох сторін.

Однак, необхідність адаптації медіаційних процедур під конкретну юридичну культуру та правову систему виступає важливим викликом. Це вимагає не тільки ретельного вивчення існуючих моделей, але й розробки специфічних нормативно-правових актів, що регулюють проведення медіації. Така робота передбачає активну участь законодавчої та виконавчої влади, науковців та практикуючих юристів.

Вивчення міжнародного досвіду застосування медіації у вирішенні адміністративних спорів відкриває нові горизонти для розвитку національних правових систем. Обмін знаннями та практиками на міжнародних форумах, у наукових публікаціях та через професійні мережі сприяє формуванню ефективніших та більш гнучких механізмів вирішення спорів. Цей процес не лише покращує якість правосуддя, але й сприяє зміцненню правової держави.

Ключові слова: медіація, адміністративні спори, альтернативне вирішення конфліктів, судове провадження, посередництво, публічне адміністрування, правова регуляція, взаємна згода, ефективність, примирення сторін.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866872

Маковій В.П., Москалюк Н.Б. Зобов’язання, що виникають із заподіяння шкоди, завданої малолітніми та неповнолітніми особами

Авторами статті проведено дослідження правової природи, структурних елементів та особливостей зобов’язань, що виникають із заподіяння шкоди, завданої малолітніми та неповнолітніми особами. Виокремлено комплексний підхід до сприйняття природи зобов’язань із відшкодування шкоди, завданої малолітніми та неповнолітніми особами, що вирізняється деталізацією складу делікту як підстави виникнення такого зобов’язання, проектуванням відповідальності законних представників у цих відносинах на сутність ноксальної відповідальності, сприйняттям складного причинного зв’язку як елемента відповідного делікту, окресленням ознак правового статусу делінквента та його законного представника, характеристикою особливостей виконання змісту такого зобов’язання та підстав припинення, визначенням форми та змісту шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Ключові слова: малолітні та неповнолітні особи, деліктне зобов’язання, множинність зобов’язання, відповідальність, батьки, законні представники, вина, шкода.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866874

Петков С.В., Карелін В.В., Чепкова К.О. До питання військово-технічного співробітництва в умовах правового режиму воєнного стану в Україні

В статті висвітлюється, що військово-технічне співробітництво завжди залишається актуальним в контексті забезпечення безпеки та обороноздатності країн. З розвитком технологій ця область стає ще більш важливою для забезпечення військової ефективності та безпеки. Країни співпрацюють у сфері військової техніки, обмінюючись знаннями, досвідом, а також спільно розробляючи та виробляючи нові зразки військової техніки. Наприклад, такі форми співробітництва можуть включати обмін військовими технологіями, спільні дослідження та розробки, спільне виробництво військової техніки, а також навчання та тренування військового персоналу.

Доведено, що на сьогоднішній день, з огляду на зростання загроз безпеці та впровадження новітніх технологій у військову сферу, військово-технічне співробітництво залишається актуальним і важливим аспектом для багатьох країн.

Ключові слова: військово-технічне співробітництво, правове регулювання, озброєння, військова техніка, управління, закупівлі.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866880

Проневич О.С. Коучинг як інноваційний інструмент професіоналізації публічної служби: ціннісно-нормативний та дидактико-технологічний аспекти

Стаття присвячена осмисленню ціннісно-нормативного та дидактико-технологічного аспектів коучингу як унікального інструменту професіоналізації публічної служби з особливою акцентуацією уваги на з’ясуванні перспектив застосування коучингу в контексті імплементації положень концепції управління людськими ресурсами, забезпечення інноваційного розвитку вітчизняної системи публічної служби, створення умов для інтерактивної індивідуальної підготовки публічних службовців до ініціативного та самостійного застосування оптимальних/коректних алгоритмів вирішення проблем комплексного характеру при здійсненні публічно-управлінської і публічно-сервісної діяльності. Констатована нагальна необхідність формування науково обґрунтованої та соціально акцептованої догми коучингу у системі публічної служби, а також вжиття системних організаційно-правових заходів з метою легалізації коучингу як мотиваційно-дидактичного засобу розкриття творчого потенціалу публічних службовців та посилення їх функціональної спроможності приймати коректні управлінські рішення та надавати якісні публічні послуги.

Ключові слова: коучинг, управління людськими ресурсами, публічне адміністрування, публічне управління, професіоналізація, публічна служба, державна служба, наставництво, менторство, тренінг, юридичний коучинг.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866885

Довгань В.М. Повноваження органів державної влади, що уповноважені створювати та запроваджувати механізми фінансування проектів відбудови України

В даній статті розкрито повноваження органів державної влади, що уповноважені створювати та запроваджувати механізми фінансування проектів відбудови України.

Напрями використання коштів з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії вказують на стратегічний підхід до відновлення та підтримки територій, які постраждали внаслідок конфлікту. Це включає в себе не лише реконструкцію інфраструктури, а й надання житла, медичного обладнання, транспортних засобів та інших необхідних ресурсів для забезпечення життєвих потреб та безпеки мешканців. Цей підхід сприятиме відновленню соціально-економічного розвитку постраждалих регіонів і сприяє їхній інтеграції в загальнодержавний контекст.

Міністерство цифрової трансформації України може розробляти та впроваджувати інформаційно-аналітичні системи для ефективного збору, аналізу та моніторингу інформації про пошкоджене та знищене майно внаслідок війни. Це дозволить ефективно керувати фінансуванням проектів відновлення на основі об’єктивних даних. Окрім цього, Міністерство може розробити інвестиційні програми у сфері інформаційних технологій, спрямовані на відновлення та розвиток інфраструктури, цифровізацію та модернізацію систем управління. Ці програми можуть бути підтримані міжнародними фінансовими організаціями та приватним сектором; Міністерство може утворити інвестиційний портфель проектів у сфері інформаційних технологій, що сприятиме розвитку та відновленню країни. Цей портфель може включати проекти з розроблення та впровадження нових цифрових рішень, створення інфраструктури для цифрової економіки, а також проекти зі створення робочих місць та підтримки стартапів.

Не можна недооцінювати роль Міністерства в рамках сприяння партнерству з приватним сектором. Міністерство може активно сприяти партнерству з приватним сектором у сфері цифрової трансформації та відновлення. Це може включати створення сприятливого інвестиційного клімату, спрощення процедур укладання договорів та забезпечення захисту інвесторів.

Роль органів державної влади полягає в створенні сприятливого середовища для ефективного відновлення країни після кризових ситуацій, забезпеченні прозорого та ефективного управління фінансовими ресурсами та сприянні сталому соціально-економічному розвитку.

Ключові слова: державні органи, владно-розпорядчі функції, публічна адміністрація, механізм фінансування проектів, відбудова України, Державний бюджет, центральні органи виконавчої влади.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866890

Павловська Н.В. Загальна характеристика міжнародно-правових норм в галузі ветеринарної справи, які ратифіковані Україною

В даній статті здійснено загальну характеристику міжнародно-правових норм в галузі ветеринарної справи, які ратифіковані Україною.

Міжнародне законодавство в галузі ветеринарної справи, яке Україна ратифікувала, не лише встановлює стандарти безпеки та якості продукції, але й передбачає активне співробітництво з ЄС та наближенням законодавства до стандартів ЄС. Дія положень міжнародних договорів та набуття членства в міжнародних організаціях, які регулюють ветеринарну справу, на нашу думку, може позитивно вплинути на економіку України в період російсько-української війни наступним чином: 1) розширення експортних можливостей. Відповідність стандартам ЄС у сфері ветеринарних та фітосанітарних вимог дозволить українським виробникам отримати доступ до європейського ринку, а також інших країн, з якими ЄС укладає торгові угоди. Це може забезпечити додаткові можливості для експорту українських продуктів тваринного походження, таких як м’ясо, молоко, яйця та інші продукти, що підтримає економіку країни; 2) збільшення інвестицій. Підтвердження відповідності ветеринарних стандартів ЄС може залучити іноземних інвесторів, які зацікавлені в розвитку сільськогосподарського сектору та харчової промисловості в Україні. Це може сприяти впровадженню новітніх технологій, підвищенню якості продукції та створенню нових робочих місць; 3) підвищення конкурентоспроможності. Відповідність міжнародним ветеринарним стандартам підвищить довіру споживачів до української продукції, що може позитивно позначитися на її конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Це може збільшити обсяги експорту та залучення інвестицій у виробництво; 4) підвищення інноваційності. Імплементація міжнародних стандартів ветеринарної справи може спонукати українських виробників до впровадження новітніх технологій та підвищення якості продукції. Це сприятиме створенню інноваційного середовища у сільському господарстві та підтримає розвиток ветеринарної справи в Україні.

Значення положень міжнародних актів в сфері ветеринарної справи для українського національного законодавства може бути важливим з кількох причин: 1) гармонізація національного законодавства з законодавством Європейського Союзу є однією з необхідних умов членства України в Європейському Союзі, в тому числі, і у галузі ветеринарної справи. Міжнародні акти з ветеринарної справи нерідко містять стандарти, норми та правила, які визначають найкращі практики у цій галузі. Адаптація таких стандартів у національне законодавство допомагає гармонізувати його з міжнародними стандартами і вимогами; 2) забезпечення безпеки продукції та здоров’я громадян. Міжнародні стандарти ветеринарної справи спрямовані на забезпечення безпеки та якості продуктів тваринного походження, а також на захист здоров’я громадян. Включення таких стандартів у національне законодавство сприяє захисту споживачів від ризиків, пов’язаних з недоброякісною або небезпечною продукцією; 3) узгодженість національних норм із міжнародними стандартами ветеринарної справи сприяє полегшенню міжнародної торгівлі тваринами та тваринними продуктами. Відповідність міжнародним вимогам може забезпечити доступ національних виробників до міжнародних ринків і підвищити їх конкурентоспроможність; 4) сприяють створенню механізмів співпраці та обміну інформацією між країнами. Це дозволяє країнам взаємодіяти у вирішенні спільних проблем, обмінюватися досвідом та найкращими практиками, а також спільно боротися зі загрозами для тваринного здоров’я.

Ключові слова: ветеринарна медицина, публічна адміністрація, міжнародні акти в галузі ветеринарної справи, Угода про Асоціацію, тварини, харчові продукти, корми, акти Європейського Союзу.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866892

Тараненко М.М. Історичний генезис визначення правового статусу військовополонених нормами міжнародного гуманітарного права

Стаття присвячена дослідженню історичного розвитку визначення правового статусу військовополонених нормами міжнародного гуманітарного права. Проаналізовано історичний генезис врегулювання даного питання, а також основні положення діючої ІІІ Женевської конвенції «Про поводження з військовополоненими».

Дослідження формування інституту воєнного полону свідчить про те, що його генезис має тривалу історію: від держав стародавнього світу до сьогодення. В стародавні часи питання гуманного ставлення до військовополонених регулювалися існуючими звичаєвими нормами. При цьому Стародавні греки могли проявляти певну гуманність до полоненого, на відміну від Стародавнього Риму, політика якого була віроломною та безпощадною. Військовополонені в цей час, як правило, перетворювалися на рабів, або вбивалися.

Згодом з початком епохи Середньовіччя воєнний полон починає регулюватись нормами філософсько-релігійних вчень (переважно, християнства та ісламу). Крім того, з’являється лицарський «Кодекс честі». У військовополонених з’являється можливість бути звільненими за викуп. Окрім цього вперше аспекти обміну військовополоненими починають врегульовуватись усними та письмовими двосторонніми міжнародними угодами.

З початком епохи Нового часу досліджуване питання регулюється укладеними між командуючими ворогуючих сторін спеціальних угод – «картелів» і «капітуляцій». А після Віденського конгресу 1814-1815 рр. закладається основа міжнародно-правової договірної гуманізації їх становища та захисту. Після проведення в Гаазі міжнародних конференцій миру (1899 та 1907 рр.), формується так зване «право Гааги» – перша багатостороння письмова кодифікація норм міжнародного гуманітарного права, де значна увага була приділена питанням поводження з військовополоненими.

Після Першої та Другої світових воєн інституція воєнного полону отримала детальну регламентацію внаслідок проведення двох конференцій в Женеві 1929 та 1949 років, рішення яких згодом були ратифіковані всіма державами світу. Особливо вагомою в світлі досліджуваної проблеми є Третя женевська конвенція 1949 р., в якій чітко формулюється сутність і поняття військовополонених, гарантії їх правового захисту, проголошувалися нові принципи гуманного ставлення до них, а також значно розширено межі їх застосування.

Ключові слова: військовополонені, війна, збройний конфлікт, воєнні злочини, закони і звичаї війни, Женевські конвенції.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866894

Шевченко Л.В. Природа психологічного насильства (мобінгу) в Україні 

Стаття присвячена аналізу соціально-психологічних чинників формування та подолання мобінгу на робочому місті. Розглянуто різні види мобінгу, розкрито причини, механізми виникнення, здійснено короткий науковий екскурс до першоджерел проблеми, виокремлено наслідки, накреслено шляхи запобігання мобінгу й методи боротьби із цим деструктивним явищем. Як засвідчує аналіз міжнародного та вітчизняного досвіду, проблема мобінгу є надзвичайно складною для подолання, оскільки особам, які стають жертвами мобінгу, часто приходиться вирішувати цю проблему самостійно.

Зроблено висновок, що в Україні важливо вивчати та адаптувати європейський досвід у боротьбі з мобінгом на робочому місці з метою поліпшення умов праці, створення сприятливої психологічної атмосфери, запобігання професійному вигорянню та захисту професійної гідності працівників.

Ключові слова: мобінг, вертикальний мобінг, горизонтальний мобінг, психологічний терор, чинники мобінгу, подолання та профілактика мобінгу.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866896

Багмет А.А. Повноваження та компетенція омбудсмена у питанні захисту прав військовослужбовців

В даній статті розкрито повноваження та компетенцію омбудсмена у питанні захисту прав військовослужбовців.

Запровадження посади спеціалізованого військового омбудсмена в Україні має кілька важливих переваг і може мати значний позитивний вплив на захист прав військовослужбовців:

1) спеціалізований захист – військовий омбудсмен має глибше розуміння специфіки військової служби, військового законодавства та проблем, що стосуються військовослужбовців. Це дозволить надати більш ефективний захист їх прав та інтересів;

2) підвищення авторитету і розпізнаваності – існування окремої посади військового омбудсмена підвищить увагу суспільства до проблем військових та підкреслить важливість їхнього захисту. Це може збільшити довіру військових до державних інститутів та підвищити їхню лояльність до влади;

3) посилення контролю і нагляду – військовий омбудсмен буде мати повноваження для здійснення більш ефективного контролю за дотриманням прав людини та законних інтересів військовослужбовців у військових установах. Це сприятиме уникненню можливих зловживань та порушень;

4) покращення доступу до правосуддя – військовий омбудсмен може допомогти військовослужбовцям отримати доступ до справедливого судового захисту в разі порушення їхніх прав. Він може надавати консультації, підтримку та представляти їхні інтереси в суді.

Повноваження та компетенція омбудсмена у питанні захисту прав військовослужбовців включають широкий спектр дій і можливостей забезпечення дотримання їхніх прав та інтересів. До основних аспектів повноважень та компетенції омбудсмена у цій сфері належать: 1) моніторинг умов тримання (омбудсмен має право відвідувати місця тримання військовослужбовців, такі як військові частини, казарми, лінійні частини, спеціальні виховні установи та інші, для перевірки умов їх перебування та дотримання їх прав); 2) отримання та розгляд скарг (омбудсмен приймає скарги військовослужбовців та їх родин щодо порушень їх прав та інтересів, розслідує ці скарги та намагається вирішити їх шляхом проведення розслідувань та медіації); 3) публічні звернення (омбудсмен може виступати з публічними заявами, звертаючись до владних органів з вимогою вжиття заходів щодо захисту прав військовослужбовців); 4) лобіювання законодавчих змін (омбудсмен може рекомендувати внесення змін до законодавства з метою покращення правового захисту військовослужбовців та їхніх родин); 5) проведення аналізу та розроблення рекомендацій (омбудсмен аналізує ситуацію з правами військовослужбовців, ідентифікує проблеми та розробляє рекомендації для владних органів щодо їх вирішення); 6) співпраця з іншими органами та громадськими організаціями (омбудсмен може співпрацювати з іншими органами влади, міжнародними організаціями та громадськими організаціями для покращення захисту прав військовослужбовців).

Ключові слова: права військовослужбовців, повномасштабне вторгнення, Уповноважений з прав людини, омбудсмен у питанні захисту прав військовослужбовців, омбудсмен.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866900

Кузьмічов О.Д. Адміністративно-правові інструменти забезпечення продовольчої безпеки України

Стаття присвячена дослідженню системи адміністративно-правових інструментів діяльності публічної адміністрації у сфері забезпечення продовольчої безпеки України. Констатовано, що з усього арсеналу вказаних правових інструментів публічна адміністрація використовує переважно підзаконні нормативні акти та адміністративні акти. Доведено необхідність розширення сфери використання субординаційних адміністративних договорів та вдосконалення практики використання актів-планів у сфері забезпечення продовольчої безпеки держави.

Ключові слова: адміністративно-правовий інструмент, підзаконний нормативний акт, адміністративний акт, адміністративний договір, акт-план, акт-дія публічної адміністрації, продовольча безпека держави.

Відкрити статтю>>>

https://doi.org/10.5281/zenodo.10866904

  • Digg
  • Del.icio.us
  • StumbleUpon
  • Reddit
  • Twitter
  • RSS