Якимчук С.О., Танасюк О.Є. Співвідношення зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої під час рятування життя, здоров’я та майна фізичної особи, із договірними та деліктними зобов’язаннями

Статтю присвячено дослідженню правової природи зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої під час рятування життя, здоров’я та майна фізичної особи, а також визначенню їх співвідношення із договірними та деліктними зобов’язаннями. Проаналізовано особливості правового регулювання зазначених правовідносин, передбачених главою 80 Цивільного кодексу України, та обґрунтовано необхідність їх відмежування від договірних і деліктних зобов’язань. Встановлено, що специфіка досліджуваних зобов’язань полягає у виникненні обов’язку з відшкодування шкоди внаслідок правомірної та суспільно корисної поведінки рятувальника, спрямованої на усунення небезпеки для життя, здоров’я чи майна іншої особи.

У статті здійснено комплексний аналіз доктринальних підходів до розуміння договірних зобов’язань, деліктних правовідносин та зобов’язань, що виникають із правомірної поведінки. Досліджено наукові позиції С. Д. Гринько, О. О. Отраднової, Т. С. Ківалової, В. А. Черната та інших учених щодо підстав виникнення, суб’єктного складу, функціонального призначення та механізму правового регулювання відповідних правовідносин. Особливу увагу приділено аналізу співвідношення зобов’язань, що виникають унаслідок рятування життя, здоров’я та майна фізичної особи, із договірними, деліктними зобов’язаннями та зобов’язаннями з відшкодування шкоди, завданої правомірною поведінкою, зокрема у стані крайньої необхідності та необхідної оборони.

Обґрунтовано, що зобов’язання, які виникають унаслідок рятування, не можуть бути ототожнені із класичними деліктними зобов’язаннями, оскільки підставою їх виникнення є не цивільне правопорушення, а правомірна поведінка рятувальника. Доведено, що відшкодування шкоди у таких правовідносинах не має характеру цивільно-правової відповідальності, а виступає особливим способом захисту цивільних прав та інтересів особи, яка зазнала шкоди під час рятування життя, здоров’я чи майна іншої особи. Водночас встановлено функціональний взаємозв’язок між зазначеними зобов’язаннями та деліктними правовідносинами, що проявляється у можливості субсидіарного застосування положень глави 82 Цивільного кодексу України до відносин із відшкодування шкоди рятувальнику.

Окрему увагу приділено дослідженню квазі-деліктної природи зобов’язань, що виникають унаслідок рятування життя, здоров’я та майна фізичної особи. З’ясовано, що вони поєднують окремі ознаки деліктних і квазі-деліктних правовідносин, однак характеризуються особливим юридичним складом, специфічним суб’єктним складом та соціальною спрямованістю. Установлено, що важливою особливістю зазначених правовідносин є участь держави як гаранта захисту прав рятувальника та суб’єкта відшкодування шкоди у визначених законом випадках.

Зроблено висновок, що зобов’язання, які виникають унаслідок рятування життя, здоров’я та майна фізичної особи, є самостійним різновидом недоговірних цивільних зобов’язань, що займають окреме місце у системі цивільного права України та потребують подальшого теоретичного осмислення й удосконалення механізму правового регулювання.

Ключові слова: недоговірні зобов’язання; договірні зобов’язання; договори; деліктні зобов’язання; квазі-делікт; рятування життя та здоров’я; рятування майна; відшкодування шкоди; правомірна поведінка; крайня необхідність; необхідна оборона; самозахист цивільних прав; цивільно-правова відповідальність; охоронні правовідносини.

Відкрити статтю>>>