Українська
English
РусскийУ статті здійснено комплексне адміністративно-правове дослідження взаємодії суб’єктів владних повноважень щодо забезпечення екстреної медичної допомоги в Україні. Обґрунтовано, що екстрена медична допомога є не лише окремим видом медичної допомоги, а й важливою публічно-правовою гарантією реалізації права людини на життя, охорону здоров’я та своєчасне отримання медичної допомоги. Встановлено, що належне функціонування цієї системи забезпечується узгодженою діяльністю Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, обласних та Київської міської державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, оперативно-диспетчерських служб, органів цивільного захисту, Національної поліції України, системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 та інших суб’єктів реагування.
Визначено основні форми такої взаємодії: нормативну, організаційну, інформаційну, координаційну, оперативно-диспетчерську та фінансово-ресурсну. Доведено, що в умовах воєнного стану значення міжвідомчої взаємодії істотно зростає, оскільки система екстреної медичної допомоги функціонує в умовах пошкодження медичної та транспортної інфраструктури, підвищених безпекових ризиків, ускладненої логістики, значного навантаження на медичних працівників та необхідності забезпечення безперервного реагування на невідкладні стани. Акцентовано, що чинне правове регулювання загалом створює необхідну основу для функціонування цієї системи, однак залишається фрагментарним і потребує подальшої систематизації. Особливу увагу приділено ролі регіонального рівня управління, оскільки саме на цьому рівні забезпечуються територіальна доступність екстреної медичної допомоги, розміщення пунктів базування бригад, матеріально-технічна готовність і практична координація екстреного реагування. Наголошено, що результативність надання екстреної медичної допомоги визначається не лише професійністю медичних працівників, а й здатністю всієї системи публічного адміністрування діяти узгоджено, оперативно та безперервно.
Запропоновано напрями вдосконалення адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів владних повноважень у цій сфері, зокрема посилення регіонального планування, цифрову інтеграцію оперативно-диспетчерських служб із системою екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, розвиток резервних каналів зв’язку, мобільних пунктів і модульних станцій базування бригад, а також удосконалення правових та організаційних гарантій безпеки працівників системи екстреної медичної допомоги.
Ключові слова: екстрена медична допомога, медичне право, суб’єкти владних повноважень, адміністративно-правове забезпечення, взаємодія, система 112, оперативно-диспетчерська служба, воєнний стан, право на охорону здоров’я.
