Трач О.М., Гарієвська М.Б. Здійснення права апеляційного оскарження ухвали в цивільному процесі

Ухвали суду першої інстанції можуть оскаржуватись 2 способами: шляхом подання самостійної апеляційної скарги або ж заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Викладення в новій редакції ч. 2 ст. 353 ЦПК України було спрямоване на більш чітке нормативне визначення способів їх оскарження. Ст. 353 ЦПК України мала б визначати чіткий та вичерпний склад ухвал, на які допускається подання самостійної апеляційні скарги (окремо від рішення), проте судова практика вказує на протилежне. В практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, Великої Палати Верховного Суду вироблялись критеріїв віднесення ухвал до самостійних об’єктів оскарження, змінювались підходи щодо допустимості самостійного оскарження ухвал, не вказаних у ст. 353 ЦПК України, щодо відходу від положень ч. 2 ст. 352 ЦПК України.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 13.11.2024 року, попри її спрямованість на забезпечення ефективного судового захисту, зумовлює виникнення низки питань. Сумнівним видається відхід від буквального тлумачення ч. 2 ст. 352 та ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Законодавець цілеспрямовано вніс зміни до ч. 2 ст. 352 ЦПК України, вказавши, що самостійному апеляційному оскарженню підлягають виключно ті ухвали, які прямо передбачені у переліку, закріпленому в ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Розширене тлумачення складу ухвал, на які може бути подана самостійна апеляційна скарга, фактично наділить суди дискреційним повноваженням самостійного визначення, які ухвали можуть виступати самостійними об’єктами апеляційного оскарження. Положення  «якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист» нормативно не можливо визначити. Критерій «неможливості ефективного поновлення прав без апеляційного перегляду ухвали»  має оціночний характер. Це може спричинити як неоднакове , так і безпідставне їх застосування. Це негативно впливатиме на єдність судової практики. Наділення судів дискреційними повноваженнями можливе лише у випадках визначених законом. Доводи щодо необхідності гарантування особі ефективного судового захисту не можуть бути повністю відкинуті, оскільки право на апеляційне оскарження є складовою конституційного права на судовий захист. Проте вирішення цієї проблеми доцільно здійснювати шляхом внесення змін до ст. 353 ЦПК України із чітким визначенням складу ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Підхід віднесення визначення кола складу ухвал до дискреційний повноважень суду породжує більше загроз, ніж переваг.

Ключові слова: апеляційна скарга, ухвала, право апеляційного оскарження, самостійній об’єкт апеляційного оскарження, цивільний процес, судова практика, постанова Верховного Суду.

Відкрити статтю>>>