У статті досліджено міжнародно-правові обмеження трансфертного ціноутворення як засіб відмежування законної податкової оптимізації від агресивного податкового планування. Обґрунтовано, що трансфертне ціноутворення саме по собі не є протиправним явищем, оскільки забезпечує внутрішній розподіл доходів, витрат, прибутку та ризиків між пов’язаними компаніями транснаціональної групи. Водночас доведено, що за відсутності належних міжнародно-правових і податково-контрольних обмежень воно може використовуватися для штучного переміщення прибутку до юрисдикцій із нижчим рівнем оподаткування та розмивання податкової бази держав, у яких фактично створюється економічна вартість.
Визначено, що базовим критерієм правомірності трансфертного ціноутворення є принцип «витягнутої руки» (arm’s length principle), який вимагає відповідності умов контрольованих операцій ринковій поведінці незалежних підприємств у порівнюваних обставинах. Показано, що сучасне застосування цього принципу не обмежується формальним порівнянням ціни, а передбачає комплексний аналіз економічного змісту операції, фактичної поведінки сторін, виконаних функцій, використаних активів, прийнятих ризиків та реального внеску кожної компанії у створення вартості. Окрему увагу приділено підходам Плану BEPS, відповідно до яких прибуток має розподілятися з урахуванням економічної субстанції та місця фактичного створення цінності.
Охарактеризовано основні напрями міжнародно-правового обмеження агресивного податкового планування у сфері трансфертного ціноутворення: контроль операцій із нематеріальними активами, внутрішньогруповим фінансуванням, управлінськими й сервісними платежами, використанням компаній-посередників, а також перевірку економічної субстанції та документаційного підтвердження контрольованих операцій. Розкрито значення трирівневої моделі документації, звітності у розрізі країн, податкового комплаєнсу, процедури взаємного узгодження, арбітражу та попередніх угод про ціноутворення як інструментів, що поєднують фіскальний контроль із гарантіями недопущення необґрунтованого подвійного оподаткування. Зроблено висновок, що сучасна міжнародно-правова модель регулювання трансфертного ціноутворення має забезпечувати баланс між правом бізнесу на законну податкову оптимізацію та публічним інтересом держав у справедливому розподілі податкової бази.
Ключові слова: трансфертне ціноутворення, міжнародне податкове право, оптимізація оподаткування, податкове планування, принцип «витягнутої руки», контрольовані операції, подвійне оподаткування, податково-правова кваліфікація, агресивне податкове планування, зловживання правом, економічна субстанція, податковий комплаєнс, економічне подвійне оподаткування, процедура взаємного узгодження.






