Українська
English
РусскийУ статті здійснено комплексний аналіз судового контролю у кримінальному провадженні як одного з ключових механізмів забезпечення верховенства права та захисту прав людини на стадії досудового розслідування. Досліджено правову природу судового контролю, визначено його місце у системі кримінальних процесуальних гарантій та розкрито роль слідчого судді у забезпеченні балансу між публічними інтересами кримінального переслідування і правами особи. Особливу увагу приділено проблемі формалізації судового контролю, за якої діяльність слідчого судді фактично зводиться до процедурного санкціонування рішень сторони обвинувачення без належної перевірки необхідності, обґрунтованості та пропорційності втручання у права людини.
Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини у справах, Imbrioscia v. Switzerland, Bykov v. Russia, Barbulescu v. Romania, Merit v. Ukraine та Korniyets and Others v. Ukraine. Обґрунтовано, що сучасні стандарти ЄСПЛ вимагають від національних судів забезпечення не декларативного, а реального та ефективного судового контролю, який має превентивний характер і спрямований на недопущення свавільного втручання держави у права особи.
Встановлено, що однією з ключових проблем національної моделі судового контролю є поширена практика шаблонності судових рішень, відсутність повноцінної змагальності під час розгляду окремих категорій клопотань, а також недостатня ефективність механізмів оскарження втручання у права людини. Зроблено висновок, що ефективність судового контролю визначається не формальним існуванням відповідних процедур, а здатністю суду забезпечувати реальний баланс між інтересами кримінального переслідування та гарантіями захисту прав людини відповідно до принципу верховенства права та стандартів ЄСПЛ.
Ключові слова: судовий контроль, кримінальне провадження, слідчий суддя, досудове розслідування, права людини, справедливий суд, ЄСПЛ, допустимість доказів, верховенство права, судовий захист.
