Діордіца І.В., Морозова К.Д., Федірко В.А. Організаційно-правове забезпечення цифровізації судочинства в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи вдосконалення

У статті досліджено організаційно-правове забезпечення цифровізації судочинства в Україні як систему правових, інституційних, управлінських, технічних, кадрових заходів і заходів у сфері інформаційної безпеки, спрямованих на створення належних умов для здійснення правосуддя в цифровому середовищі. Метою дослідження є визначення сучасного стану такого забезпечення, з’ясування його основних проблем та обґрунтування перспектив удосконалення з урахуванням потреб забезпечення доступу до правосуддя, процесуальних гарантій, інформаційної безпеки й умов воєнного стану. Методологічну основу статті становлять системний, формально-юридичний, аналітичний, логіко-семантичний і прогностичний методи, а також узагальнення наукових підходів, положень законодавства та емпіричних даних щодо функціонування електронних сервісів судової влади.

Обґрунтовано, що цифровізація судочинства не зводиться лише до електронного документообігу, електронного кабінету чи відеоконференцзв’язку, оскільки охоплює трансформацію організації судової діяльності, процесуальної комунікації, доступу до матеріалів справи, оприлюднення судових рішень, захисту судової інформації та взаємодії з державними інформаційними ресурсами. Акцентовано, що в умовах воєнного стану цифрові інструменти судової влади набувають особливого значення для забезпечення безперервності здійснення правосуддя, зменшення витрат часу й організаційних ресурсів, а також підтримання процесуальної комунікації між судом та учасниками справи. Визначено, що сучасний етап цифровізації характеризується використанням підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет», відеоконференцзв’язку, Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), електронних повідомлень і поступовим переходом від моделі Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) до моделі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС). Зазначено, що такий перехід має супроводжуватися не лише технічним оновленням цифрової інфраструктури, а й належним нормативним регулюванням, стабільним фінансуванням і підвищенням цифрової компетентності суддів та працівників апарату суду.

Встановлено, що основними проблемами залишаються фрагментарність електронних сервісів, дублювання електронного й паперового документообігу, недостатнє фінансування, нерівномірне технічне забезпечення судів, ризики кібербезпеки, цифровий розрив і потреба у підвищенні цифрової компетентності користувачів електронних інструментів судової влади. Наголошено, що електронне судочинство має розвиватися як людиноцентрична сервісна модель, яка розширює доступ до правосуддя, але не створює нових процесуальних бар’єрів для осіб із недостатнім рівнем цифрових навичок або обмеженим доступом до технологій. Зроблено висновок, що вдосконалення цифровізації судочинства має ґрунтуватися на правовій визначеності, інституційній координації, технічній надійності, інформаційній безпеці, людиноцентричності електронних сервісів та обережному використанні штучного інтелекту як допоміжного інструменту.

Ключові слова: цифровізація судочинства, електронне судочинство, організаційно-правове забезпечення, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система, електронний суд, доступ до правосуддя, інформаційна безпека.

Відкрити статтю>>>