У статті авторами здійснена ґрунтовна характеристика сутності та з’ясування правової природи адміністративного судочинства. Реалізація захисту порушених прав та інтересів в публічно-правових спорах є завданням кожної демократичної держави. Тому важливим залишається питання ефективності адміністративного судочинства, його інструментів та реалізації тих завдань, що стоять перед адміністративними судами згідно КАС України. Перевірка правомірності реалізації дискреційного повноваження суб’єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві, тобто оцінка судом рішення органу публічної влади, має включати: встановлення законності чи протиправності рішення, дії чи бездіяльності адміністративного органу, тобто його поведінки в межах дискреційних повноважень, а також встановлення факту порушення прав, свобод чи інтересів особи цим рішенням. Тому в рамках здійснення адміністративного судочинства важливим залишається формування таких висновків судів, які б стимулювати суб’єктів владних повноважень приймати рішення в рамках дискреційних повноважень виключно обґрунтовано (тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з дотриманням принципу пропорційності прийнятого рішення, зокрема з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Єдність судової практики, уніфікованість у застосуванні правових норм у подібних правовідносинах є невід’ємною складовою правової визначеності, яка, серед іншого, гарантує певний ступінь стабільності правової ситуації та сприяє утвердженню суспільної довіри до суду, що є важливим елементом держави, заснованої на верховенстві права. В той час як непослідовність судової практики спричинює стан правової невизначеності, який призводить до зниження суспільної довіри до судової системи країни. Тому ефективні, навіть можна сказати «якісні», правові норми реалізації права на захист прав і свобод у адміністративному процесі, а також судова практика, забезпечать здійснення владних повноважень суб’єктами публічного права, виключаючи небезпеку свавілля та зловживання цими повноваженнями, а також утримають від дій, які призведуть до несприятливих наслідків у сфері порушення праві і свобод фізичної чи юридичної особи. Таким чином, адміністративне судочинство є невід’ємною складовою частиною кожної правової держави.
Ключові слова: адміністративне судочинство, захист порушених прав, захист інтересів, повноваження, суб’єкт, владні повноваження, публічна адміністрація, дискреційні повноваження.






