Українська
English
РусскийЖурнал було опубліковано на сайті 25 червня 2023 року
Мосьондз С.О. Правові інструменти діяльності громадськості у сфері запобігання корупції в Україні
У статті досліджуються проблемні питання застосування правових інструментів діяльності громадськості у сфері запобігання корупції на сучасному етапі розвитку українського суспільства. З’ясовано, що правові інструменти, у тому числі у сфері запобігання корупції, можуть бути як нормативними, так і ненормативними за своєю природою. Їхні прикладні характеристики дуже тісно пов’язані з телеологічними передумовами в контексті використання засобів-діянь представників громадянського суспільства з метою досягнення цілей, зумовлених публічним інтересом під час здійснення цього виду участі. Тобто субстанціональний ракурс таких правових інструментів так же, як і діяльнісна компонента (засоби-встановлення та засоби-діяння) впливають на процедуру використання відповідних інструментів шляхом формування механізму взаємодії та цілого комплексу в межах організаційної, матеріально-технічної, інформаційної, правової та ін. бази, діянь і результату.
Ключові слова: громадськість, інструменти, принципи, вимір, співвідношення, протидія, корупція, механізм, взаємодія.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8126410
Кравченко М.Г. Правова природа норм та відносин у сфері правової охорони тваринного світу: досвід України та Німеччини
Стаття присвячена характеристиці правової природи норм та відносин у сфері правової охорони тваринного світу на підставі аналізу досвіду України та Німеччини. У результаті проведеного дослідження з’ясовано те, що норми адміністративного права України, які є юридичною основою публічного адміністрування у сфері правової охорони тваринного світу є підгалуззю екологічного права як галузі Особливого адміністративного права України.
Ключові слова: тваринний світ, домашні тварини, дикі тварини, державна політика, публічне адміністрування, адміністративне право, система права.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8126412
Ракул О. Дотримання прав дитини при виїзді за межі України в умовах воєнного стану
В статті розглянуто ключові питання щодо правового регулювання виїзду за межі України дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та здійснено аналіз діяльності уповноважених державою органів, спрямованої на забезпечення дотримання законодавства про права дитини, незалежно від їх правового статусу, в умовах воєнного стану. Звернено увагу на випадки, коли чоловіки призовного віку мають право безперешкодного перетину українського кордону.
Ключові слова: воєнний стан, малолітні, неповнолітні діти, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, опікун, піклувальник, законний представник.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8126417
Атаманчук І.В. Вплив європейських стандартів на формування процесуального законодавства
У статті досліджено вплив європейських стандартів на формування процесуального законодавства, виявлені проблемні питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. За допомогою аналізу основних законодавчих вимог до реформування судової системи України, обґрунтовується необхідність гармонізації процесуального законодавства України із правовими стандартами Європейського Союзу. Зроблено висновок, що стандарти здійснення судочинства, які підлягають впровадженню у процесуальне законодавство України, можна визначити як сукупність норм, правил, процедур, що приймаються в порядку закріпленому чинним в Україні законодавством та регулюють процес розгляду справ судами України, включаючи забезпечення доступності судового захисту та виконання судових рішень.
Ключові слова: процесуально-правове регулювання, судочинство, європейські стандарти, принципи судочинства, право на судовий захист, юрисдикція.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8126425
Деревянко Б.В., Теремецький В.І., Попович Т.Г. Про можливі зміни у правовому статусі служби судової охорони
У статті було поставлено мету – провести аналіз законів і підзаконних актів, якими регулюються відносини із забезпечення безпеки функціонування українських судів співробітниками Служби судової охорони, спеціалізованої наукової і практичної літератури, відповідних відносин, і на основі цього зробити пропозиції з удосконалення теоретичних викладок, законодавства і правил його застосування. Досягнення мети стало можливим за допомогою застосування класичних та сучасних методів наукового пізнання, насамперед – аналізу. Авторами вказано на необхідність активізації зусиль у напрямі зміцнення державою судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості, що вимагається від України Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Надано достойну оцінку державі за включення норм, якими визначається адміністративно-правовий статус Служби судової охорони та її співробітників, до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та затвердження рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року Положення про Службу судової охорони. Натомість авторами зазначено, що новий державний орган – Служба судової охорони – має приблизно ту саму компетенцію, що і її попередники – охоронні структури у складі Національної поліції України. Одними із небагатьох відмінностей є підпорядкування і знаходження Служби судової охорони у судовій системі України: підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Схожість компетенції Служби судової охорони та різних відділів Національної поліції України, майже однакові соціальні та фінансові гарантії, а також адміністративно-правовий статус співробітників Служби дозволили авторам зробити пропозицію щодо розширення компетенції Служби судової охорони у бік наділення її окремими повноваженнями із здійснення оперативно-розшукової діяльності у межах, які мають бути чітко обмежені за підставами та колом осіб законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про виконавче провадження», «Про оперативно-розшукову діяльність» та Положенням про Службу судової охорони.
Зроблені пропозиції у разі їх реалізації законодавчим органом держави повинні сприяти подоланню проблеми невиконання рішень українських судів та, відповідно, виконання вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Ключові слова: Служба судової охорони, державні органи та установи системи правосуддя, адміністративно-правовий статус, незалежність судової гілки влади, повноваження Служби судової охорони, Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України.
