Українська
English
РусскийЖурнал було опубліковано на сайті 25 серпня 2023 року
Благодарний А.М. Викладацька діяльність у випадку сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності публічних службовців в контексті запобігання конфлікту інтересів: адміністративно-правовий аспект
Статтю присвячено дослідженню специфіки правового регулювання обмежень сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності публічних службовців в контексті запобігання конфлікту інтересів у випадку здійснення викладацької діяльності. Проаналізовано зміст закріплених у вітчизняному законодавстві стрижневих дефініцій «викладацька діяльність», «сумісництво», «приватний інтерес», «реальний конфлікт інтересів» й «потенційний конфлікт інтересів», розкрито їх ознаки. Встановлено, що обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися (1) законодавством, (2) колективним договором або (3) угодою сторін. Встановлено, що викладацька діяльність є видом інтелектуальної і творчої діяльності, що спрямована на одержання, поширення, використання нових знань, фахових навичок, їх практичне застосування. Сформульовано тезу, що обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, які пов’язані із конфліктом інтересів, для певних категорій публічних службовців, посадових осіб юридичних осіб публічного права, у тому числі і посадових осіб сфери охорони здоров’я, діють по-різному, і це залежить від покладених на них функцій та завдань.
Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, конфлікт інтересів, обмеження, викладацька діяльність, запобігання конфлікту інтересів, врегулювання конфлікту інтересів, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, державні службовці, охорона здоров’я.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361213
Гаращук В.М., Федчишин С.А. Правообмеження щодо отримання подарунків, які прийняті в умовах конфлікту інтересів: правове забезпечення в Україні та зарубіжний досвід
Статтю присвячено дослідженню особливостей зарубіжного досвіду адміністративного правового забезпечення обмежень щодо отримання подарунків, які прийнятті в умовах конфлікту інтересів та з’ясовано його значення для України. Охарактеризовано низку міжнародних документів з питань обмежень щодо отримання подарунків у діяльності публічних службовців, які пов’язані із конфліктом інтересів, розкрито досвід США, Великої Британії, Франції, Італії, Сінгапуру та ін. Здійснено аналіз судових рішень щодо одержання подарунків особами сфери охорони здоров’я які підпадають під дію Закону України «Про запобігання корупції».
Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, конфлікт інтересів, обмеження подарунків, запобігання конфлікту інтересів, врегулювання конфлікту інтересів, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, державні службовці, зарубіжний досвід, охорона здоров’я.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361217
Кравченко М.Г. Громадянське суспільство як суб’єкт формування державної політики у сфері правової охорони тваринного світу
Стаття присвячена обґрунтуванню обов’язкового залучення інституцій громадянського суспільства до формування державної політики в сфері правової охорони тваринного світу в Україні. Проведене дослідження дає змогу констатувати те, що законодавство закріпило широкий спектр можливостей для взаємодії інституцій громадянського суспільства та публічної адміністрації у цій сфері публічного адміністрування. Водночас аналіз звітної документації свідчить про те, що ефективної взаємодії між профільними суб’єктами публічної адміністрації та інституціями громадянського суспільства не відбувається. Основними причинами цього є, насамперед, залучення до діалогу з владою непрофільних інституцій громадянського суспільства. Крім того, у громадських радах, які діють при суб’єктах публічної адміністрації, представлені інституції громадянського суспільства лише з окремих регіонів країни, що не дає змогу говорити про загальнодержавне представництво публічних інтересів громадськості у сфері охорони об’єктів тваринного світу.
Ключові слова: тваринний світ, домашні тварини, дикі тварини, державна політика, громадянське суспільство, громадські ради, публічне адміністрування.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361219
Кузьменко О.В., Чорна В.Г., Островський С.О. Проблеми фінансового забезпечення охорони навколишнього природнього середовища з місцевих бюджетів
В даній статті акцентовано увагу на проблемах фінансового забезпечення охорони навколишнього природнього середовища з місцевих бюджетів. Зосереджено увагу на ролі місцевих органів публічного адміністрації в питаннях фінансового забезпечення охорони навколишнього природнього середовища.
Всі заходи щодо охорони навколишнього природнього середовища засновуються на фінансовому забезпеченні місцевих рад, яке є проблематичною ланкою місцевого самоврядування. Бюджетний кодекс України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказують, що основними надходженнями до місцевих бюджетів є податки, трансферти та доходи з власних джерел. При цьому зазвичай ряд факторів впливає на наповненість місцевих бюджетів. Наприклад, не всі регіони мають розвинуті ринки, значні трудові чи природні ресурси. Але під час війни на наповненість місцевих бюджетів впливає ряд інших негативних факторів. На сьогодні в деяких громадах прифронтових областей фінансова ситуація складна. Це пояснюється тим, що деякі громади окуповані, а є ті, які були на лінії фронту та зазнали значних руйнувань, тому потребують додаткових фінансових витрат на відновлення. Відповідно, це впливає на економіку громади, а економіка є базою для сплати податків. Якщо підприємства не працюють, будуть знижуватися і надходження до бюджетів. Крім того, на це впливає низька платоспроможність жителів громад. Отже, значно збільшується різниця між фінансовим забезпеченням громад, розташованих близько до зони бойових дій або в тимчасовій окупації, і умовно безпечних громад. Підприємства з таких територій передислоковуються на безпечні, перевозячи потужності, працівників, що призводить до суттєвого недоотримання коштів у місцевий бюджет. Вирішенням цього питання може бути залучення додаткових джерел фінансування.
У 2023 році запроваджено новий механізм – додаткову дотацію на виконання повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України, що зазнали негативного впливу.
Ключові слова: місцевий бюджет, місцеві податки, місцеве самоврядування, територіальна громада, природнє середовище, тварини, ссавці, птахи, забруднене повітря, знищені ліси, забруднені грунти, деокуповані території, природні ресурси, довкілля.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361221
Проневич О.С. Передача в управління підприємств чи корпоративних прав як легальний інструмент запобігання конфлікту інтересів
Стаття присвячена з’ясуванню специфіки правового забезпечення запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю у суб’єкта владних повноважень підприємств чи корпоративних прав. Наголошено, що закріплений в антикорупційному законі правовий імператив щодо передачі в управління підприємств чи корпоративних прав поширюється на окремі категорії осіб, уповноважених практично реалізовувати публічно-владні управлінські функції, у тому числі функцію охорони здоров’я. Особливу увагу акцентовано на строках повідомлення про передачу підприємств та/або корпоративних прав у зв’язку з конфліктом інтересів. Виокремлено способи передачі в управління корпоративних прав посадових/службових осіб у контексті запобігання конфлікту інтересів. Констатовано, що особа вважатиметься такою, яка належним чином виконала вимогу щодо передачі в управління підприємств чи корпоративних прав, якщо вона виконала всі встановлені законом необхідні умови.
Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, конфлікт інтересів, корпоративні права, запобігання конфлікту інтересів, врегулювання конфлікту інтересів, державні службовці, охорона здоров’я.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361229
V.V. Chumak Legal Consolidation of the Principles of Local Self-Government in Conditions of Sustainable Development
У статті визначено сутність та особливості правового закріплення принципів діяльності місцевого самоврядування в умовах сталого розвитку.
Зазначено, що забезпечення особистої безпеки громадян, захист прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона і забезпечення громадського порядку, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, забезпечення дорожнього руху, захист власності від протиправних посягань та інші завдання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ можуть бути досягнуті тільки на основі дотримання її принципів.
Дослідження нормативного забезпечення діяльності місцевого самоврядування в умовах сталого розвитку та правового закріплення принципів діяльності місцевого самоврядування в умовах сталого розвитку, має науково-практичне значення, оскільки на теперішній час відсутні комплексні дослідження цієї проблеми.
Наголошено, що правове регулювання принципів діяльності місцевого самоврядування в умовах сталого розвитку забезпечується значною кількістю нормативно-правових актів, які відрізняються один від одного за назвою, порядком прийняття, юридичною силою тощо.
Підкреслено, що систему нормативно-правових актів, які регулюють принципи діяльності місцевого самоврядування в умовах сталого розвитку, можна поділити на чотири групи: Конституція України, Міжнародно-правові акти. Закони України. Нормативні акти Місцевого самоврядування.
Ключові слова: правове закріплення, діяльність, особливість, закон, нормативно-правові акти, місцеве самоврядування, сталий розвиток, Україна.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361235
Талдонова К.Г. Здійснення адвокатської діяльності в умовах становлення та розвитку діджиталізації
Сучасне суспільство проходить епоху глобальної цифровізації. Зазначене явище з кожним роком розвивається та удосконалюється, тому стає невід’ємною частиною всіх сфер життя не тільки людей, а й держави. Діджиталізація здійснює вплив на діяльність професійних співтовариств, і навіть здатна суттєво впливати на роботу державних інститутів. Така модернізація дозволяє юриспруденції сягнути нового рівня, стати ще більш ефективною. Адвокатура – один із найважливіших інститутів громадянського суспільства. Метою його створення є забезпечення громадянам конституційного права на отримання кваліфікованої правничої допомоги. Відповідно, виникає необхідність глибокого вивчення наслідків цифровізації адвокатської діяльності, оскільки при виникненні проблем через впровадження в цю галузь цифрових технологій, може відбутися суттєве погіршення якості послуг та, як наслідок, знизиться довіра громадян до цього інституту.
Останніми роками в Україні, як і в багатьох країнах світу, активізувалися процеси діджиталізації, яка стала дуже важливою трансформацією нашого часу і впливає на кожного з нас. Переведення інформації у цифрову форму завдяки новітнім технологіям відкриває нові можливості для всього суспільства в цілому і для кожної особи зокрема. Цифровізація все ширше охоплює різні сфери життєдіяльності держави, зокрема і такої важливої, як здійснення правосуддя. Аргументовано, що подальших досліджень потребують питання запровадження сучасних інструментів при здійсненні адвокатської діяльності в умовах діджиталізації. Висвітлюється питання забезпечення кібербезпеки адвокатської діяльності.
В статті розглянуто автоматизацію здійснення адвокатської діяльності, надання типових юридичних послуг, застосування юридичних онлайн-сервісів, перехід до системи електронного судочинства та використання штучного інтелекту. Проаналізовано зміни у вітчизняному судочинстві, зумовлені поширенням і застосуванням цифрових технологій у всіх сферах суспільного буття, функціонування якого має поліпшити доступ до правосуддя.
Ключові слова: адвокатська діяльність, судочинство, діджиталізація, цифрова трансформація, адвокат.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361243
Шевченко Л.В. Особливості надання адміністративних послуг у зарубіжних країнах
У статті висвітлено сучасний стан надання адміністративних послуг у деяких зарубіжних країнах (Німеччина, Польща, Велика Британія, Литва, Нідерланди, тощо), та визначено можливості використання критеріїв якості послуг, що надаються владою громадянам в діяльності державних органів України через формулювання відповідних законодавчих пропозицій.
Встановлено, що надання адміністративних послуг у закордонних країнах і Україні відрізняється за суттю та метою роботи. Система надання адміністративних послуг у розглянутих країнах спрямована на забезпечення населення усіма видами соціальних гарантій. Надання адміністративних послуг в закордонних країнах є відкритим та прозорим процесом, а в Україні досі немає таких ефективних взаємовідносин між споживачами та надавачами адміністративних послуг.
У більшості з цих країн діяльність спрямовується на: створення зручних і досяжних умов для отримання послуг громадянами, а саме: впровадження і розвиток інтегрованих офісів; пошук оптимального суб’єкта надання послуг, використання компетентних інституцій; використання систем локальних інформаційних мереж і сегментів глобальної інформаційної мережі для надання послуг; створення веб-порталів, присвячених адміністративним послугам; здійснення електронізації окремих послуг.
Звертається увага на доцільність систематичного моніторингу, розбудови системи управління якістю та автивного впровадження iннoвaцiйниx тexнoлoгiй для зaпpoвaджeння в Укpaïнi. Наголошується на перспективності польського та німецького досвіду організації надання адміністративних послуг, зокрема на політиці зменшення спілкування між надавачами та споживачами адміністративних послуг з одночасним збереженням якості надання цих послуг. Стверджується, що тільки відкритість державного сектору для громадян забезпечує необхідну якість та доступність адміністративних послуг у системі публічних послуг. Запропоновано шляхи вдосконалення надання адміністративних послуг у публічному управлінні.
Ключові слова: пyблiчні послуги, адміністративні послуги, соціальні послуги, досвід, cyб’єкти нaдaння адміністративних послуг, сервісний центр, процедура, принципи.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361249
Юрко С.С. Нові засади здійснення адміністративних процедур в Україні
У статті досліджено законодавчі новели правового регулювання адміністративних процедур в Україні. Автором визначено переваги і недоліки Закону України «Про адміністративну процедуру», передумови його прийняття, а також вектори подальшого удосконалення адміністративно-процедурного законодавства.
Ключові слова: адміністративна процедура, адміністративний орган, адміністративний акт, адміністративне провадження, адміністративне право.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361253
Артюхов Є.С. Поняття та зміст адміністративно-правових відносин адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні
В даній статті визначено поняття та зміст адміністративно-правових відносин адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні.
Визначено, що адміністративно-правові відносини адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні ‑ це суспільні відносини, урегульовані нормами права, в яких визначено правила поведінки суб’єктів, один з яких діє від імені держави в інтересах захисту прав фізичних / юридичних осіб.
Відзначено, що адміністративно-правові відносини адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні мають свої специфічні риси: 1) публічно-правовий характер, тобто Уповноважені виконують свої завдання і функції від імені держави в інтересах фізичних та юридичних осіб; 2) омбудсмен може бути суб’єктом адміністративних правовідносин не самостійно, а делегувати свої повноваження своїм представникам та регіональним представництвам. Втім, не всі види представників наділені правом мати своїх представників та регіональні представництва; 3) є багатосторонніми, тобто можуть виникати з третьою стороною, яка захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб; 4) передбачають виникнення взаємодії між сторонами та третіми особами щодо захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб; 5) предметом можуть бути відносини з фізичними та юридичними особами щодо розгляду звернень; публічною адміністрацією; адміністративно-судочинські відносини; 6) виникають в ключових сферах публічного адміністрування (захист прав людини, захист прав дитини, освіта, бізнес, енергетика тощо).
Омбудсмен як суб’єкт адміністративно-правових відносин виконує посередницькі функції: 1. між омбудсмен та міжнародними інституціями; 2. між омбудсменом та органами влади; 3. між омбудсменом та судами; 4. між омбудсменом та фізичним особами під час розгляду скарг.
Як учасник адміністративних правовідносин омбудсмен наділений: інституціональною незалежністю, яка передбачає не входження інституту омбудсмена до органів публічної влади. Даний суб’єкт є самостійним в реалізації своїх завдань, його діяльність не підлягає контролю, має право самостійно визначати штатну структуру та чисельність в межах коштів, виділених з державного бюджету на його функціонування. Функціональна незалежність – передбачає самостійно на власний розсуд приймати рішення та залучати представників в межах визначеної компетенції та повноважень.
Ключові слова: омбудсмен, захист прав людини і громадянина, механізм адміністративно-правового регулювання, норма права, акти реалізації, адміністративні правовідносини, правова свідомість.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361259
Федорченко Р.А. Характеристика принципів виконавчого провадження
В даній статті охарактеризовано принципи на яких базується примусове виконання виконавчого провадження. Охарактеризовано чинне законодавство, на підставі якого формуються принципи та засади виконавчого провадження. В ході аналізу нормативно-правової бази поділено принципи виконавчого провадження на три групи принципів загально правовий, міжгалузевий та специфічно галузевий принципи. Дослідження принципів та засад виконавчого провадження дозволило нам більш детально розкрити правові засади на яких базується примусове виконання виконавчого провадження.Також слід зазначити, що в ході дослідження виявлено закономірності застосування державними та приватними виконавцями заходів примусового виконання виконавчих документів. Виокремлено послідовність застосування виконавцями заходів майнового або немайнового характеру примусового виконання виконавчих документів. Встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження має схожість з цивільним судочинством, в розрізі керівництва процесом. Проведено аналіз принципів виконавчого провадження через призму принципів цивільного процесу. Також досить детально розкрито практичні моменти здійснення державними та приватними виконавцями примусового виконання виконавчих документів з огляду на визначені в Законі України «Про виконавче провадження» засади виконавчого провадження.
Автором виокремлено загальні принципи виконавчого провадженн. До яких віднесено: 1) верховенства права (загально правовий принцип); 2) обов’язковості виконання рішень (загально правовий принцип); 3) законності (загально правовий принцип); 4) диспозитивності (міжгалузевий принцип); 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності (загально правовий принцип); 6) гласності та відкритості виконавчого провадження (міжгалузевий принцип); 7) розумності строків виконавчого провадження (спеціальний принцип); 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (спеціальний принцип); 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (спеціальний принцип).
А також спеціальні принципи виконавчого провадження: 1) принцип пріоритетності застосування заходів примусового виконання майнового характеру замість заходів спрямованих на обмеження немайнових прав сторони боржника; 2) принцип виконання вимог виконавчого документу, без спотворення його змісту; 3) принцип процесуального керівництва виконавчим провадженням державним або приватним виконавцем.
Ключові слова: принципи виконавчого провадження, державний виконавець, приватний виконавець, специфічно галузевий принцип.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361265
Кичинська А.О. Окремі питання державного фінансового контролю в умовах воєнного стану
В статті розглянуто сутність державного фінансового контролю як невід’ємного елементу в системі управління державними фінансами, досліджено основні етапи його становлення та надано оцінку прийнятим законодавчим змінам щодо його здійснення в період воєнного стану в Україні.
Сучасні непрості умови, спричинені повномасштабним вторгненням російської федерації, породжують низку викликів у розвитку всіх сфер діяльності нашої держави. Контрольна функція фінансів набуває неабиякої актуальності для становлення ринкової економіки, адже ця специфічна діяльність має вагомий вплив на певні економічні процеси. Ефективне здійснення фінансового контролю в результаті забезпечує прискорення соціального і економічного розвитку країни, збереження загальнодержавної і комунальної власності та організацію використання всіх наявних ресурсів з забезпеченням принципу раціоналізації.
В умовах воєнного стану в Україні державний фінансовий контроль набуває особливого значення, оскільки забезпечення фінансової дисципліни, прозорості та ефективності використання коштів стає критично-важливим для забезпечення обороноздатності та збереження національної безпеки. Його реалізація сприяє підтримці фінансової стійкості держави, забезпеченню відповідність видатків національним інтересам та потребам, а також ефективному використанню ресурсів.
Відзначено, що державний фінансовий контроль спрямований на забезпечення належного використання публічних фінансів, підвищення ефективності державного управління та забезпечення зростання економічного та соціального розвитку України. Державний фінансовий контроль в окремих випадках можна розглядати як форму практичної реалізації контрольної функції фінансів.
Для здійснення державного фінансового контролю створено вертикаль органів контролю, до який відносяться загальнодержавні органи (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України), органи місцевого самоврядування, органи державної аудиторської служби, податкові органи, фінансово-кредитні установи, органи державного казначейства і інші.
Ключові слова: державні фінанси, державний фінансовий контроль, воєнний стан, фінансові правовідносини, декларування.
https://doi.org/10.5281/zenodo.8361267
Дуліба Є.В., Теремецький В.І. Особливості функціонування інституту префектів у Франції, Італії та Румунії: досвід для України
Авторами проаналізовано законодавство Франції, Італії та Румунії в частині закріплення основних завдань, функцій та повноважень інституту префектів. Зазначено, що в цих країнах префекти виконують фундаментальну роль у відносинах між державою та органами місцевого самоврядування, є соціальними посередниками. При цьому у Франції діяльність префектів залежить не лише від правової бази, але й від адекватної інституційної структури, процедур та відносин; в Італії - для сприяння виконання повноважень префектів функціонують постійно діючі конференції, що складаються із представників територіальних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, та на якій вирішуються проблеми місцевого значення із залученням якомога більшої кількості зацікавлених суб’єктів до обговорення та пошуку оптимального рішення цього питання; в Румунії - міністр, який координує інститут префекта, може запропонувати уряду скасувати наказ префекта, якщо він вважає, що той є незаконним або необґрунтованим. Вважаємо, що цей досвід може бути корисним для України.
Зроблено висновок, що у розглянутих зарубіжних країнах роль префектів здебільшого полягає не лише у представництві інтересів держави на місцевому рівні, здійсненні координаційної діяльності територіальних органів державної влади та контрольно-наглядових повноважень за органами місцевого самоврядування, як це передбачено у законопроєкті України від 30.10.2020 № 4298. Однак найважливішою функцією префектів є соціальне посередництво між державою і органами місцевого самоврядування, що здатні об’єднати всіх для того, щоб знайти рішення консенсусу або баланс між забезпеченням інтересів держави та інтересів органів місцевого самоврядування. До того ж префекти у Франції, Італії та Румунії є тими гарантами місцевої демократії, які дбають про публічні інтереси, сприяють реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, суб’єктів підприємницької діяльності, а також вирішенню проблем органів місцевого самоврядування, є гарантами партнерської співпраці держави з органами місцевого самоврядування.
Ключові слова: місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, публічне адміністрування, інститут префекта, представник держави, адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування.
https://doi.org/10.71404/2409-6415.113.13
Жилюк В.Р. Правове регулювання фінансування судів і діяльності суддів
У статті здійснено аналіз правового регулювання та доктринальних досліджень у галузі фінансування судів і діяльності суддів. Висвітлено основні найбільш актуальні проблеми у сфері регулювання та реалізації даних правовідносин. Запропоновано шляхи вдосконалення законодавчого регулювання фінансування судів, органів та установ судової влади шляхом обмеження дискреції урядових рішень та збільшення впливу органів та установ системи правосуддя на процес формування Державного бюджету органів судової влади; визначення на рівні закону правового регулювання оплати праці працівників апаратів судів у спосіб подібний тому, яким це здійснено відносно суддів; законодавчого визначення принципів фінансування судової влади, процедури визначення нормативів фінансового та матеріально-технічного забезпечення судів органами та установами судової влади; більш розгорнутого тлумачення основоположних принципів діяльності судової влади, таких як «незалежність судової влади», «належне фінансування судової влади», «належні умови для функціонування судів і діяльності суддів»; Удосконалення регулювання інших правовідносин, пов’язаних з фінансуванням судів і діяльності суддів, таких як система головних розпорядників коштів Державного бюджету, правовий режим судового збору та інших.
Ключові слова: фінансування судів, фінансування діяльності суддів, належні умови фінансування, незалежність судової влади, оплата праці працівників апаратів судів.
