Українська
English
РусскийЖурнал було опубліковано на сайті 25 вересня 2023 року
Беззубов Д.О., Москаленко С.І. Юридичні аспекти поновлення адміністративними судами пропущеного процесуального строку в умовах воєнного стану
В даній статті розкрито актуальні питання юридичних аспектів поновлення адміністративними судами пропущеного процесуального строку в умовах воєнного стану.
Висловлена думка, що вирішення питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду, тобто перебуває в межах дискреційних повноважень суду.
Дотримання заявником вищезазначених умов щодо обґрунтування «поважності причин пропуску» процесуальних строків не зобов’язує адміністративний суд ухвалювати рішення про поновлення пропущеного процесуального строку.
Аналізуючи зміст частини 1 статті 121 КАС та її тлумачення адміністративними судами України, можна дійти висновку, що введення воєнного стану на території України без посилання на об’єктивно непереборні обставини, за наявності істотних перешкод чи труднощів, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасно звернутись до адміністративного суду у визначений законом строк, не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Варто зауважити, що хоча деякі адміністративні суди і вимагають від заявників максимально повного обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, проте це не обмежує адміністративний суд на власний розсуд робити оцінку доводів та доказів заявника для поновлення пропущеного строку, що може стати причиною виникнення спору з опонентом у зв’язку з безпідставним поновлення процесуальних строків судом.
Для досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах статтею 118 КАС України передбачено визначення строків в адміністративному процесі, що є основою добросовісного ставлення учасників судового процесу до виконання своїх обов’язків
Задоволення адміністративним судом невмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку може призвести до дискримінаційного становища по відношенню до інших суб’єктів звернення та порушити принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
Доповнення процесуального закону нормами які б чітко визначали обов’язкові підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, у тому числі у зв’язку з наслідками військової агресії на території України, усунуло б правову невизначеність щодо меж застосування дискреційних повноважень адміністративним судом та ліквідувало б будь-які припущення учасників судового процесу щодо порушення принципу рівності сторін.
Ключові слова: адміністративне судочинство, процесуальний строк, пропущення процесуального строку, Кодекс адміністративного судочинства України, поважності причин пропуску, воєнний стан.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041699
Буканов Г.М. Проблемні питання правового захисту природних ресурсів України
У статті на підставі аналізу наукових поглядів, теоретичних положень і законодавства, розглянуто проблемні питання правового захисту природних ресурсів України. Національні інтереси в галузі природокористування полягають у захисті природних ресурсів від забруднення і від марнотратства з метою задоволення потреб людей у сприятливому навколишньому природному середовищі.
Ключові слова: правовий захист, природні ресурси, національні інтереси, природокористування, забруднення, потреби, природне середовище.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041734
Кравченко М.Г. Стратегія та тактика державної політики у сфері управління відходами в Україні
Стаття присвячена дослідженню стратегії та тактики державної політики у сфері управління відходами в Україні. Констатовано те, що державна політики у цій сфері отримала новий імпульс після прийняття Закону України «Про управління відходами», Національної стратегії управління відходами до 2030 року та Національного плану управління відходами до 2030 року. Останні два нормативно-правові акти регулюють стратегію та тактику державної політики у цій сфері публічного адміністрування. На підставі проведеного дослідження визначені пріоритетні напрями розвитку державної політики у цій сфері публічного адміністрування у повоєнний період.
Ключові слова: безхазяйні відходи, енергетична система, енергонезалежність, забруднення, земельні ресурси, інформаційна система, механізм, публічне управління, правове регулювання, оброблення відходів, перероблення сміття, побутові відходи, право навколишнього природного середовища, природний ресурс, публічне адміністрування, реєстр, поводження з відходами, стихійні сміттєзвалища.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041743
Личенко І.О. Органи публічного управління та судової влади: питання адміністративно-правової взаємодії
Стаття присвячена комплексному аналізу правової природи, особливостей адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління та судової влади, принципів її реалізації, специфіки кореляції взаємовпливів органів судової влади та публічного управління, основних сфер їхніх проявів. Особлива увага присвячена засадничим умовам такої взаємодії, теорії поділу влади та системі стримувань і противаг, закладеним в основу такої взаємодії. Визнано те, що засадничим для розуміння особливостей та принципів взаємодії органів публічного управління та судової влади є усвідомлення правової природи таких інституцій, специфіки їхнього впливу на суспільство та їхніх членів. Особлива увага присвячена системі органів публічного управління та здійсненню ними публічного управління. Наголошено, що адміністративно-правова взаємодія органів публічного управління та судових органів не вичерпується сферою судового контролю. Охарактеризовано основні сфери реалізації цієї взаємодії.
Ключові слова: адміністративно-правова взаємодія, судові органи, публічне управління, органи публічного управління, судовий контроль, принципи взаємодії.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041749
Чорна В.Г., Кузьменко О.В., Кожура Л.О. Перспективи розширення прав нотаріусів на реєстрацію шлюбу та розлучення
В даній статті здійснено науковий аналіз перспектив розширення прав нотаріусів на реєстрацію шлюбу та розлучення.
Визначено, що сучасна цифрова трансформація сфери нотаріату передбачає наступне: відмову від потреби складати та вести паперові реєстри щодо діяльності нотаріусів; зменшення обсягу документів, які потрібно подавати для проведення нотаріальних операцій; автоматизацію різноманітних процесів у нотаріальній справі; покращення обміну інформацією між державними інформаційними ресурсами; перехід від ведення електронних архівів та обслуговування справ у цифровому форматі. Усе це дозволить швидше та якісніше вчинити ту чи іншу нотаріальну дію.
Значний акцент реформа робить на саморегулювання нотаріальної професії. Важливим аспектом у реалізації переходу до єдиного нотаріату є передача низки повноважень органу професійного самоврядування нотаріусів, зокрема: здійснювати контроль за організацією діяльності нотаріату, діловодством, дотриманням правил Кодексу професійної етики нотаріуса, організовувати підвищення професійного рівня нотаріусів, створювати умови для рівномірного територіального розташування робочих місць нотаріусів, аби громадяни із найвіддаленіших куточків нашої країни мали доступ до нотаріальних дій.
Відзначено, що є хибною пропозиція, щодо розірвання шлюбу подружжям, яке має дітей, шлюбних відносин в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріусом. Ця концепція, яка активно впроваджується через проект нормативно-правового акту, не відповідає положенням Конвенції про права дитини (від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року) та не враховує інтереси дітей, що становить пряме порушення статті 3 Конвенції про права дитини. Ця ідея, яка впроваджується через проект нормативно-правового акту, суперечить принципам захисту прав дитини, викладеним у міжнародних документах, на які Україна підписана. Діти мають право на стабільні родинні зв’язки і не повинні розлучатися з батьками проти їхнього бажання, якщо це не вимагає рішення суду, прийняте на підставі визначення найкращих інтересів дитини. Важливо, щоб будь-які зміни в законодавстві стосовно розлучення батьків були об’єктивно обґрунтованими і не шкодили дітям і їхнім правам на стабільність та безпеку. Перед впровадженням подібних реформ слід провести ретельний аналіз можливих наслідків для дітей і сімей, а також врахувати міжнародні зобов’язання України у сфері захисту прав дитини. Важливо забезпечити, щоб будь-яке рішення про розлучення батьків було об’єктивним і враховувало всі аспекти дитячого добробуту, а не втручалося у їхні стабільні родинні відносини.
Ключові слова: нотаріальна діяльність, шлюбні відносини, шлюб, адміністративно-правове регулювання, нотаріус, нотаріальні контори, Міністерство юстиції України.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041757
V.V. Chumak Legal Consolidation of the Principles of Court Activity in the Context of Reforming the State’s Judicial System
У статті визначено правове закріплення принципів діяльності судів в умовах реформування судової системи держави.
Зазначено, що правове регулювання принципів діяльності судів забезпечується значною кількістю нормативно-правових актів, які відрізняються один від одного за назвою, порядком прийняття, юридичною силою тощо.
Підкреслено, що міжнародно-правові акти в частині, що стосується діяльності судів, в більшості з них під поняттям «принципи» розуміють обов’язкові для виконання правила поведінки. У тій чи іншій мірі у різних інтерпретаціях знаходять своє відображення різні категорії принципів, які, на нашу думку, необхідно закріпити на законодавчому рівні в нашій державі, адже належна правова регламентація принципів діяльності, зокрема і адміністративної, сприятиме оптимізації функціонування системи судів у цілому.
Наголошено, що найважливішу роль у системі законодавчих актів, які регулюють діяльність судів, відіграє Закон України «Про судоустрій і статус суддів». У Законі визначено і закріплено поняття, основні її завдання, принципи діяльності, основні обов’язки та права, правовий і соціальний захист судів. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Ключові слова: правове закріплення, принципи, адміністративна діяльність, суди, реформування, судова система держави, Україна.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041765
Задерейко С.Ю. Перспективи запровадження оновленої моделі кримінального провадження щодо неповнолітніх в Україні
В даній статті розглянуто перспективи запровадження оновленої моделі кримінального провадження щодо неповнолітніх в Україні.
Акцентовано увагу на необхідності впровадження міжнародних стандартів при здійсненні кримінального провадження щодо неповнолітніх, практики Європейського суду з прав людини. Відзначено, що оновлена модель кримінального провадження щодо неповнолітніх повинна відображати такі особливості: 1) профілактична та соціально-реінтеграційна спрямованість кримінального провадження щодо неповнолітніх; 2) для представників правоохоронних і судових органів забезпечення прав і законних інтересів неповнолітнього повинно стати першочерговим завданням (на практиці); 3) розширення спеціалізації спеціально уповноважених органів та інституцій, які беруть участь у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, зокрема, створення окремої системи судів у справах неповнолітніх, спеціальних підрозділів в структурі Національної поліції, проведення підготовки прокурорів і адвокатів тощо; 4) мінімізація карального впливу на неповнолітніх і заміна медіаційними процедурами тощо; 5) широке застосування виховних санкцій, а тримання під вартою і позбавлення волі здійснюється у виняткових випадках, як винятковий захід.
Слід зазначити, що реалізувати вищеперераховані положення можна із врахуванням таких напрямів: 1) накопичення доктринальних знань щодо позитивного зарубіжного досвіду, міжнародних актів стосовно кримінального провадження, у якому беруть участь неповнолітні; 2) виокремлення напрямів реформування чинного законодавства; 3) впровадження цих напрямів у чинне законодавство; 4) практична реалізація даних норм, яка передбачає створення спеціалізованих інституцій, спеціальну підготовку осіб, які братимуть участь у кримінальному провадженні тощо.
Відмічено, що відсутність взаємодії та координації діяльності уповноважених органів державної влади при прийнятті рішень, що стосуються безпосередньої реалізації державної політики в сфері створення юстиції для неповнолітніх, фактично є чи не найбільшою проблемою до сьогодні.
Ключові слова: слідчий, прокурор, слідчий суддя, кримінальне провадження, неповнолітній, заходи виховного характеру, досудове розслідування, кримінальне провадження.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041774
Мороз О.Б., Костовська К.М. До проблеми захисту дітей, що потерпіли від домашнього насильства
У статті звертається увага, що проблема домашнього насильства не нова, вона існувала ще з початку зародження людства, з початку зародження громад і понять сімейних звичаїв. Але те, що сьогодні деякі країни навчилися адекватно боротися із цією проблемою, а деякі поки просто мовчать про неї, не означає, що проблеми не існує взагалі. Ухвалення у 2018 році нового Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є вагомою зміною в кращий бік, але, щоб він працював на повну, треба докласти багато зусиль усього населення країни.
І це так, адже все населення країни, від малого до старшого, має працювати в потрібному напрямі, щоб ця проблема не була такою нагальною й глобальною. Згідно з новим Законом, «домашнім насильством» уважаються всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, учинені між колишнім чи теперішнім подружжям або людьми, які разом живуть чи жили.
Ключові слова: діяльність, органи Національної поліції, захист, протидія домашньому насильству, діти.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041777
Стріяшко Г., Замрига А. Транскордонна торгівля як об’єкт оподаткування
Стаття присвячена аналізу особливостей правового регулювання транскордонної торгівлі, яка процвітає у всьому світі. Сучасні споживачі вміють краще порівнювати товари та послуги в Інтернеті та приймати зважені рішення про покупку.
Розширення міжнародної транскордонної електронної комерції дозволяє компаніям по всьому світу охопити більше клієнтів і вийти на нові онлайн-ринки. Для багатьох малих підприємств впровадження електронної комерції може бути повільним процесом. Однак ті, хто прийме її, можуть виявити, що електронна комерція може відкрити двері для нових можливостей. Поступово власники малого бізнесу відкривають магазини електронної комерції та урізноманітнюють свої пропозиції, таким чином охоплюючи більше клієнтів і краще задовольняючи тих, хто віддає перевагу онлайн-послугам. Однак, податкова система має бути справедливою та стимулювати подальший розвиток економіки країни, що особливо актуально за умов становлення інформаційного суспільства. Оскільки ринок електронної комерції (е-комерції) характеризується динамічним зростанням, постає питання оподаткування операцій, що відбуваються за допомогою електронної взаємодії.
Постійно зростає кількість об’єктів що здійснюють транскордонну торгівлю, які можна монетизувати та, відповідно, визначити їх комерційну вартість. Таку діяльність для мети оподаткування, на думку авторів, можна визначити як законодавчо врегульовану цілеспрямовану активність, що здійснюється з метою отримання прибутку з використанням об’єктів, створюваних комп’ютерними програмами в результаті алгоритмів, цифрових записів, віртуальних активів, технологічних платформ (соціальних мереж, промислового інтернету, месенджера, онлайн-торговельних майданчиків, інформаційних ресурсів) тощо.
Ключові слова: електронна комерція; оподаткування; податок на додану вартість; транскордонна торгівля; нерезидент; правове регулювання.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041802
Кичинська А.О. Сучасна акцизна політика в Україні та світі
Акцизна політика є важливим інструментом фіскальної та економічної регуляції, який має значний вплив на економічний розвиток і соціальний добробут країни. Автором розглянуто сучасну акцизну політику в Україні та в світі, зроблено акцент на основні цілі, завдання і тенденції. Визначено вплив акцизної політики на споживання та виробництво шкідливих товарів, таких як алкоголь, тютюн, енергетичні напої та інші. Описано роль акцизів у генерації бюджетних надходжень. У статті досліджується роль акцизної політики в регулюванні ринків, сприянні екологічному виробництву та стимулюванні використання екологічно чистих технологій.
Автором висвітлено різницю в підходах щодо справляння акцизного податку між Україною і іншими країнами світу, проаналізовано виклики та можливості, з якими країни стикаються в цьому контексті. За результатом проведеного дослідження виокремлено основні цілі і завдання проведення акцизної політики в світі.
Сучасна акцизна політика в світі спрямована на кілька основних цілей і завдань. Вони можуть варіюватися в залежності від конкретної країни або регіону, але загальні тенденції включають наступне: 1. Соціальна мета. Збільшення цін на товари, що підлягають акцизам, такі як алкоголь, тютюн, газ і інші, може сприяти зменшенню споживання цих шкідливих товарів. Ця політика спрямована на покращення загального здоров’я та добробуту населення. 2. Генерація надходжень у бюджет. Акцизи є джерелом доходу для уряду. Збільшення ставок акцизів може призвести до збільшення бюджетних надходжень, які можуть бути використані для фінансування різних громадських програм та інфраструктурних проектів. 3. Регулювання ринку. За допомогою акцизів можна впливати на ринок товарів і послуг. Наприклад, збільшення акцизів на пальне може сприяти зменшенню автомобільного трафіку і зменшенню забруднення навколишнього середовища. 4. Заохочення виробництва та споживання екологічно чистих товарів. Деякі країни встановлюють знижені ставки акцизів на товари, які сприяють захисту навколишнього середовища, наприклад, на електричні автомобілі або відновлювану енергію. 5. Забезпечення податкової конкурентоспроможності. Деякі країни можуть встановлювати акцизи на товари, щоб забезпечити рівноправні умови для внутрішньої та зовнішньої торгівлі, або захистити внутрішніх виробників від конкуренції імпортних товарів.
Ключові слова: акцизний податок, акциз, адміністрування податку, підакцизні товари, податкова ставка, об’єкт оподаткування.
https://doi.org/10.5281/zenodo.10041720
