Атаманчук І.В. Особливості доказування у справах про визнання шлюбу фіктивним

У статті досліджуються особливості доказування при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним у зв’язку з його фіктивністю.

Наголошується, що зазначена категорія справ розглядається за правилами позовного провадження, де позивач зобов’язаний підтвердити викладені у позовній заяві обставини належними доказами, а відповідач має право надавати докази на підтримку своєї правової позиції. У такому процесі сторони можуть обґрунтовувати протилежні позиції: позивач — доводити фіктивність шлюбу, а відповідач — наполягати на його реальності. Суд, у свою чергу, зобов’язаний на підставі поданих доказів встановити наявність або відсутність передбачених матеріальним правом підстав для визнання шлюбу фіктивним.

На підставі аналізу матеріалів судової практики виявлено закономірність судового підходу, за яким предметом доказування у справах про визнання шлюбу фіктивним є встановлення відсутності ознак подружнього життя протягом усього періоду існування зареєстрованого шлюбу. До таких ознак належать: наявність спільного бюджету, ведення спільного господарства, виконання взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю. Відсутність зазначених обставин, як правило, свідчить про відсутність наміру створити сім’ю як у одного з подружжя, так і за взаємної обізнаності та згоди обох сторін. На практиці такі обставини можуть підтверджуватися як показаннями свідків, так і документальними доказами. Оцінюючи подані докази, суд керується положеннями ч. 2 ст. 41 Сімейного кодексу України та враховує низку чинників: чи порушує шлюб права та інтереси особи, характер взаємин подружжя до укладення шлюбу, його тривалість, спільне проживання, причини тимчасового або роздільного проживання, наявність спільного господарства, набуття майна, а також інші обставини, що мають істотне значення для визначення наміру сторін щодо створення сім’ї.

З’ясовано, що окрема ознака у відриві від загального контексту не може бути достатньою підставою для висновку про фіктивність шлюбу, тому суд здійснює всебічний аналіз усієї сукупності доказів.

Автор відзначає закономірність, що комплексний підхід до оцінки доказів судом поєднується з індивідуалізованим розглядом кожної справи, оскільки суд враховує унікальні обставини конкретних правовідносин що дозволяє більш об’єктивно встановити реальний зміст шлюбних відносин та виявити справжні наміри сторін. Важливим аспектом є також з’ясування відсутності наміру створити сім’ю протягом усього часу існування шлюбу та виключення можливості виникнення такого наміру у подальшому. У випадках, коли намір створити сім’ю виникає після укладення шлюбу, йдеться про явище конвалідації шлюбу, що може знаходити своє об’єктивне вираження. Такими підтвердженнями можуть бути: початок сумісного проживання, ведення спільного побуту, спільний відпочинок, вагітність дружини або народження дітей, взаємна турбота та підтримка тощо.

Ключові слова: докази, засоби доказування, фіктивний шлюб, оцінка доказів, позовне провадження.

Відкрити статтю>>>