У статті аналізуються колізійні норми Закону України «Про міжнародне приватне право», що застосовуються до спадкових відносин. Виявлені проблеми застосування колізійної прив’язки «право держави, в якій спадкодавець мав останнє місце проживання», а також колізійного регулювання здатності складання заповіту. Визначено, що прив’язка «право держави, де спадкодавець мав звичайне місце проживання» є більш вдалою, ніж прив’язка «право держави, в якій спадкодавець мав останнє місце проживання».
Ключові слова: колізійне регулювання спадкових відносин, останнє місце проживання спадкодавця, звичайне місце проживання спадкодавця, Закон України «Про міжнародне приватне право», Європейський Спадковий Регламент (Брюссель IV).






