Українська
English
РусскийУ статті розглянуто нормативно-правове регулювання прав дитини та механізмів їх захисту в умовах дії воєнного стану. Авторкою проаналізовано норми чинного сімейного законодавства та законодавства про охорону дитинства. Здійснено порівняльний аналіз щодо відповідності цих норм міжнародним актам, які врегульовують питання прав дитини та їх захисту.
Проведений аналіз положень законодавства про охорону дитинства показує, що воно містить норми, що стосуються конституційних прав людини, та які, в свою чергу, є основоположними правами дитини, гарантовані міжнародними документами з прав людини та Конституцією України.
Авторкою зазначено, що відповідно до положень Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У той же час, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. При цьому, дослідницею відмічено, що до інтересів дитини відносяться як власне потреби дитини, так і можливість реалізації цих прав як самою дитиною, так і її законними представниками.
Звернуто увагу, що права дитини тісно пов’язані із сімейними відносинами. Батьки та діти мають права та обов’язки як повноцінні учасники таких відносин. Акцентовано на тому, що дитина є особливим суб’єктом права, оскільки в силу психологічних та фізичних особливостей розвитку, самостійно не має можливості реалізовувати та захищати свої права, у випадку їх порушення.
При цьому, законодавство України не містить легального визначення самого поняття «права дитини». Авторкою розроблено та пропонується власний варіант даної дефініції.
Зроблено висновки, що у Сімейному Кодексі України не систематизовано права дитини як учасника сімейних відносин. Ці права розпорошені по різним розділам та главам кодифікованого акту. Механізми захисту прав дитини містяться як в Сімейному кодексі України, так і в інших законодавчих актах, що також ускладнює процедуру їх реалізації.
Дослідницею запропоновано систематизувати норми, що стосуються прав дитини, закріпивши їх в окремій главі Сімейного кодексу України. Одночасно відмічено важливу роль органів опіки та піклування, служби у справах дітей, при здійсненні ними захисту прав дитини.
Ключові слова: права дитини, сімейні відносини, дитина, механізм захисту прав дитини, охорона дитинства, орган опіки та піклування, учасники сімейних відносин.
