У статті розглядаються особливості правового регулювання оцінки майна в іноземних країнах. Оцінка майна є важливим інструментом у економічній діяльності, впливаючи на рішення щодо інвестицій, кредитування та управління активами.
У статті здійснено порівняльний аналіз правових систем Іспанії, Італії, Німеччини, Франції та Чехії. Установлено, що в Іспанії існують чіткі законодавчі норми, які регулюють діяльність оцінювачів, включаючи Закон про оцінку нерухомості та Положення про кваліфікацію оцінювачів. В Італії ж, навпаки, спостерігається більш гнучкий підхід, заснований на саморегулюванні через професійні організації, такі як Італійська асоціація оцінювачів нерухомості. Німеччина має суворі вимоги до сертифікації оцінювачів, закріплені у Федеральному законі про оцінку нерухомості. Франція, подібно до Італії, застосовує саморегулювання, але з певними елементами державного контролю, що здійснюється через Французький інститут оцінки нерухомості. У Чехії спостерігається баланс між державним регулюванням та саморегулюванням через Чеську палату оцінювачів.
Стаття підкреслює важливість гармонізації міжнародних стандартів оцінки майна, таких як стандарти Міжнародної федерації оцінювачів (IVSC), з урахуванням національних особливостей для підвищення прозорості та ефективності ринків нерухомості. Обговорюються перспективи подальших досліджень, спрямованих на розробку оптимальних механізмів уніфікації правового регулювання оцінювальної діяльності в ЄС, що сприятиме стабільності та передбачуваності ринків нерухомості.
Ключові слова: оцінка майна, майнове право, правове регулювання, гармонізація стандартів, міжнародні стандарти, саморегулювання, сертифікація оцінювачів, ринки нерухомості.






