У статті проведено комплексний аналіз нормативних підходів до організації ритуальних послуг у США, Німеччині, Японії, Великобританії та Австралії з подальшим формулюванням рекомендацій для вдосконалення цієї сфери в Україні. Констатовано, що в Україні ритуальні послуги залишаються недостатньо врегульованими, що призводить до низької якості, непрозорості діяльності суб’єктів господарювання та порушення прав споживачів. Узагальнено внесок українських науковців у суміжні питання Досліджено міжнародний досвід. Зокрема, у США акцент зроблено на “Похоронному правилі” FTC, яке забезпечує прозорість ціноутворення, та на обов’язковій сертифікації працівників у деяких штатах. У Німеччині система базується на Bestattungsgesetz, що поєднує державний контроль із приватною ініціативою, гарантуючи санітарний і суспільний порядок. Японія вирізняється високим рівнем кремації (99%) і строгими стандартами, підкріпленими Законом про цвинтарі 1948 року, а також увагою до захисту споживачів після реформ 2018 року. Великобританія демонструє ефективність саморегулювання через професійні асоціації (NAFD, SAIF) у поєднанні з державними актами, такими як Cremation Act 1902. Австралія, спираючись на регіональні закони, приділяє увагу захисту вразливих груп, що підтверджується розслідуванням ACCC 2019 року. Деталізовано п’ять ключових елементів успішного регулювання: чітка нормативна база (США, Німеччина), професійна підготовка (США, Японія), захист прав споживачів (США, Австралія), гнучкість через саморегулювання (Великобританія) та санітарно-екологічні стандарти (Німеччина, Японія). Акцентується, що в Україні ці аспекти недостатньо розвинені: чинний Закон “Про поховання та похоронну справу” (2003) є застарілим, сертифікація працівників не передбачена, а споживачі залишаються вразливими через брак прозорості.
На основі аналізу сформульовано шість рекомендацій для України: 1) розробка єдиного закону “Про ритуальні послуги” з урахуванням прозорості та стандартів якості; 2) запровадження ліцензування суб’єктів і сертифікації працівників; 3) обов’язкове укладення письмових договорів із чіткими цінами; 4) створення професійних асоціацій за британським зразком; 5) оновлення санітарно-екологічних норм; 6) посилення державного нагляду через інститут інспекторів і делегування повноважень місцевим органам. Ці пропозиції враховують як міжнародний досвід, так і регіональні особливості України, про що наголошує В. Шульга.
Ключові слова: ритуальні послуги, правове регулювання ритуальних послуг, міжнародний досвід регулювання ритуальних послуг.






