Робота присвячена аналізу статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентує порядок поновлення договору оренди земельної ділянки. Протягом останніх років було надано багато роз’яснень щодо застосування даної норми, однак такі роз’яснення містять чимало розбіжностей, що створює проблеми для практичного застосування згаданої норми. У статті досліджено актуальні наукові висновки вітчизняних вчених, які стосуються даної проблеми, а також практику Верховного Суду щодо тлумачення статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Ключові слова: процедура поновлення договору оренди земельної ділянки, «автоматичне» поновлення договору оренди, додаткова угода, принцип мовчазної згоди, переважне право.






