Різні наукові школи й дослідники суспільства найчастіше називають його атомістичну і субстанційну моделі. Ряд учених небезпідставно виділяє у якості такої ж якісно виокремленої матриці суспільства його кооперативну модель і обґрунтовує кооперативну концепцію соціуму. Кооперативна концепція суспільства репрезентує його як результат взаємодії індивідів унаслідок необхідності задоволення ними іманентних їм потреб та дії чималої кількості інших комунікативних чинників. Поза людиною суспільство неможливе в принципі. Воно функціонує до тих пір, поки люди творять його своїм взаємозумовленим буттям. В основі кооперативної моделі суспільства лежить принцип самореференції, тоді як субстанційна доктрина змушена вдаватися до пошуків позалюдських чинників появи та існування соціуму, а атомістична неспроможна пояснити його прецесуальної природи.
Ключові слова: антропосціокультурний підхід, соціум як саморегулююча процесуальна система, атомістична модель суспільства, субстанційна модель суспільства, кооперативна концепція суспільства, потреби індивідів, соціальна взаємодія індивідів.






