Стаття присвячена дослідженню меж конституційно-правового гарантування та захисту свободи кіно як комунікативної свободи. Теоретичною базою дослідження були праці українських, німецьких та швейцарських вчених-юристів, присвячених аналізу вказаної свободи приватних осіб. У процесі дослідження було проаналізовано законодавство України та Федеративної Республіки Німеччина, а також окремі рішення Федерального Конституційного Суду Німеччини, які присвячені обґрунтуванню меж захисту та гарантування свободи кіно у Німеччині. На підставі дослідження зроблено висновок про те, що в Україні не склалося комплексного підходу до конституційно-правового захисту свободи кіно.
Ключові слова: свобода кіно, комунікативна свобода, межі захисту, Конституція України, законодавство України.






