Українська
English
РусскийУ статті досліджуються демографічні наслідки масового виїзду громадян України за кордон, зумовленого збройною агресією Російської Федерації. Визначено ключові тенденції та масштаби міграційних процесів, охарактеризовано гендерно-вікові зміни у структурі населення та вплив вимушеної міграції на соціально-економічний розвиток держави.
Розглянуто правовий статус українців, які перебувають за кордоном у статусі біженців або тимчасово захищених осіб, а також міжнародно-правові та національні механізми їх захисту. Проаналізовано відповідні положення Конвенції про статус біженців 1951 року, Директиви Ради ЄС 2001/55/EC, а також національного законодавства України.
Визначено основні демографічні ризики, серед яких зменшення чисельності населення, скорочення репродуктивного потенціалу, дисбаланс у гендерній структурі, втрата економічно активного населення та відтік висококваліфікованих кадрів. Окрему увагу приділено проблемам депопуляції та демографічної безпеки.
Запропоновано комплекс заходів державної політики, спрямованих на повернення та реінтеграцію громадян, які виїхали за кордон, у тому числі створення національної програми повернення, економічні стимули для висококваліфікованих фахівців, розвиток інфраструктури у постраждалих регіонах та забезпечення безпечних умов проживання.
Наголошено на важливості міжнародної координації з державами, які надали притулок або тимчасовий захист українцям, з метою синхронізації процедур повернення та дотримання прав мігрантів. Вказано, що поєднання демографічної політики, економічних інструментів та міжнародно-правових механізмів є ключовим для відновлення демографічного потенціалу України.
Ключові слова: зовнішня міграція, біженці, тимчасовий захист, демографічна безпека, репродуктивний потенціал, виїзд населення, воєнний стан, міжнародне право, Україна, реінтеграція, депопуляція, трудові ресурси, гендерний дисбаланс, національна безпека, демографічна політика.
