Українська
English
РусскийУ статті досліджено поняття «окрема думка судді», встановлено, що німецький Парламент був першим сучасним законодавчим органом Європи, який дозволив оприлюднити окрему думку судді. Автор акцентує увагу на тому, що окрема думка судді стала частиною конституційної правосвідомості, що вплинуло на формування правової ідеології та сприяє розвитку правової культури. Інститут окремої думки судді має великий потенціал для подальшого вивчення та дослідження у конституційному судочинстві. Зокрема, аналіз розвитку цього інституту в зарубіжних країнах відображає тенденції та перспективи розвитку конституційної юрисдикції, визначає нові напрямки в правовій доктрині та практиці. На початку статті надані статистичні дані, які говорять про те, що судді в Україні достатньо часто користуються таким правовим інструментом як окрема думка. Автором досліджено дві категорії окремих думок, які мають власні лінгвопрагматичні особливості: 1) «думка незгоди», це ситуації, коли суддя не погоджується з основним рішенням і висловлює своє протистояння до нього; 2) «думка згоди», що виражається тоді, коли суддя не має заперечень до основного рішення і підтримує його, але вважає, що наведені докази чи шляхи вирішення правового спору невдалі, тому вносить додаткові аргументи. У статті наголошено, що, на відміну від публічних окремих думок суддів в Україні, у практиці зарубіжних країн окремі думки суддів часто залишаються недоступними для сторін і громадськості, зокрема, у таких країнах як Ірландія, Узбекистан, Франція, Італія та інші. Автор доходить до висновку, що через інститут окремої думки судді конституційної юрисдикції судді мають можливість висловлювати свої погляди та сприяти розширенню правового дискурсу. Розвиток цього інституту відображає різноманіття правових систем у світі та підтримує розвиток конституційної демократії.
Ключові слова: окрема думка судді, Конституційний Суд України, судочинство, конституційна юстиція зарубіжних країн.
