У статті досліджено питання сучасного стану нормативно-правового регулювання, а також практики запобігання обмеження права на свободу вираження поглядів. На підставі проведеного аналізу встановлено специфіку світової практики та висвітлено як випадки обмеження права на інформацію, так і наведено приклади країн, які відмовляються від запровадження таких механізмів. Автори зазначили низку цінних для правозастосування пропозицій у напрямку вдосконалення процедури захисту права на свободу вираження думок та неможливості випадків його обмеження.
Ключові слова: дифамація, свобода поглядів, право на інформацію, авторитет влади, критика влади.






