На сучасному етапі розвитку суспільства все більше відчуваються наслідки несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем. Поряд з позитивними досягненнями, інформатизація супроводжується негативними явищами криміногенного характеру, до яких відносять і кіберзлочинність. Це, зобов’язує негайного створення ефективної системи протидії даному різновиду злочинності на міждержавному рівні. Для сучасного суспільства, переповненого агресією, актуальність цієї проблеми не викликає сумнівів. На міжнародному рівні у ряді нормативно-правових актів визнано, що кіберзлочинність погрожує не лише національній безпеці окремих країн, але і безпеці людства та міжнародному правопорядку.
Для багатьох країн, зокрема і для України, несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем є достатньо актуальним явищем, породженим широким впровадженням в економічні процеси сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій. Характерними особливостями кримінальних правопорушень у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій є: – необхідність широкого застосування спеціальних знань при виявленні та фіксації слідів кримінальних правопорушень в електронній формі; – організованість та транскордонність; – висока латентність, спричинена небажанням приватного сектора інформувати про такі діяння через недовіру до потенційних можливостей правоохоронних органів та небажанням визнати прогалини у своїх системах безпеки; – високий рівень технічних можливостей злочинців.
Ключові слова: кримінальні правопорушення, злочин, кіберпростір, злочинність, інформаційно-телекомунікаційні технології, запобігання, протидія, детермінанти, проблеми кваліфікації.






