Журавель В.В. Об’єкти запобіжного впливу у практиці запобігання самовільному залишенню військової частини або місця служби військовослужбовцями

Наукову статтю присвячено розкриттю актуальної проблеми запобігання самовільному залишенню військової частини або місця служби. При цьому акцент головним чином робиться на практиці запобігання цим правопорушенням під час дії у країні режиму воєнного стану. Автором наголошується на важливості правильного й повного визначення всіх об’єктів запобіжного впливу під час опрацювання відповідних заходів запобігання самовільному залишення військової частини або місця служби, оскільки від цього насамперед залежить ефективність заходів, що вживаються різними суб’єктами запобіжної діяльності з метою відчутного скорочення випадків таких діянь.   

На підставі аналізу кримінологічної літератури, статистичних відомостей, а також емпіричних даних, отриманих під час організації й проведення власного емпіричного дослідження (монографічне інтерв’ю та анкетування мобілізованих військовослужбовців) виділено ключові об’єкти запобігання, впливаючи на які уявляється можливим скоротити рівень діянь, передбачених ст. 407 Кримінального кодексу України. Отже, серед таких об’єктів названо війну як гуманітарну катастрофу. При цьому наголошується на її визначальному впливі на зростання кількості розглядуваних діянь, що вимагає міждисциплінарного підходу та зусиль на державному і міжнародному рівнях для усунення такого явища з контексту сучасного буття українців. Під час розгляду такого об’єкта запобіжного впливу, як особа військовослужбовця, акцент зроблено не лише на його негативних властивостях (вади моральної відповідальності, низька правосвідомість, емоційна нестабільність та ін.), а й позитивних якостях (загострення почуття відповідальності, високий інтелект, самостійність та ін.), котрі можуть виявлятися потенційно ризикованими і відповідно призводити до вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах стресу.    

Ще одним об’єктом запобіжного впливу у статті визначено специфічне середовище військовослужбовців та умови проходження служби. Тут наголошується на таких факторах, як нестатутні відносини, алкоголізм, наркоманія, ігроманія, некомпетентність командування, незадовільне матеріально-технічне забезпечення, психологічний тиск тощо. Нарешті, у форматі такого об’єкта запобіжного впливу, як правовідносини з приводу комплектування армії та проходження служби, вказано на систему взаємодії між державою та військовослужбовцем, що включає правові норми, гарантії прав та механізми юридичного впливу.

У статті наголошено, що глибоке розуміння цих об’єктів запобіжного впливу та механізмів їх взаємодії є запорукою ефективного запобігання самовільному залишенню військової частини або місця служби військовослужбовцями як під час війни, так і в повоєнний період.                   

Ключові слова: самовільне залишення військової частини або місця служби, об’єкт запобіжного впливу, режим воєнного стану, військовослужбовець.

Відкрити статтю>>>