Проведено аналіз чинного оперативно-розшукового та кримінального процесуального законодавства в частині визначення підстав для класифікації негласних слідчих (розшукових) дій. Показано недосконалість визначених законодавцем критеріїв для розмежування негласних слідчих (розшукових) дій на окремі види. Окреслене коло практичних проблем, що зумовлені такою недосконалістю. Запропоновано шляхи вирішення цих проблем. Доведено, що диференціація негласних слідчих (розшукових) дій за критерієм втручання у приватне спілкування є некоректною. Визначено, що оптимальними критеріями, за допомогою яких слід визначати ступінь обмеження прав і свобод особи під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій є публічність та приватність.
Ключові слова: негласні слідчі (розшукові) дії; кримінальний процес; доручення слідчого, прокурора; оперативні підрозділи.






