Викладено хронологію зародження розвитку одорології як полінаукового методичного антиделіктного юридичного напрямку від першого випадку використання собак на службі в антиделіктних органах у 1896 р. у м. Гільдесгеймі до винаходу у 1965 р. одорологічного методу дослідження слідів запаху людини і, врешті-решт, до захисту В.Д. Басаєм у 2003 р. і досі єдиної у світі спеціальної докторської дисертації з основ одорології як базисного часткового вчення криміналістики та ордистики. Піддані подальшій науковій апробації розроблені вказаним автором структура вітчизняного і міжнародного Одорологічного центру із поділом на підрозділи лабораторних і позалабораторних одорологічних досліджень та поєднання традиційних кіносологічних та позалабораторних одорологічних досліджень. У такому ж сенсі викладено поняття одорології як базисного часткового вчення криміналістики та ордистики, сутність юридичної одорології як полінаукового методичного антиделіктного юридичного напрямку, що поєднує в собі криміналістичну та ордистичну одорологію. Детально розглянуто місце цих базисних часткових вчень в системі базисного навчального курсу криміналістики та ордистики та низку інших тісно пов’язаних з цим інноваційних положень.
Ключові слова: хронологія зародження і розвитку одорології, криміналістична, ордистична та юридична одорологія; вітчизняний та міжнародний Одорологічний центр.






