У статті розглядається закордонний досвід та сучасний стан застосування в Україні примусових заходів медичного характеру. Доводиться необхідність оптимізації діючого кримінального законодавства із орієнтацією на закордонний досвід. Зазначається, що права будь-якої людини і громадянина незалежно від того, чи здорова вона, чи страждає фізичними або психічними розладами, чи є законослухняним громадянином чи здійснює суспільно небезпечні діяння, чи володіє вона свободою у повній мірі, чи в обмеженій формі, – в будь-якому випадку її права є найвищою цінністю суспільства, а захист і забезпечення умов для їх реалізації – головний обов’язок демократичної держави.
Ключові слова: примусові заходи медичного характеру, неосудність, права людини, обмежена осудність, покарання.






