Запропоновано поняття доказів та сутність їх базисних основних і додаткових властивостей і стисло кожного з елементів доказування у кримінальному судочинстві. Підкреслено, допустимість є не властивістю доказів, а лише результатом остаточної узагальнюючої оцінки за необхідності й перевірки такого роду відомостей з дочки зору їх значимості, достовірності та доброякісності. Представлено варіант вирішення проблеми суб’єктів та вичерпного переліку слідчих, судових та експертних дій з отримання доказів, а також сутність і межи допомоги в цьому інших учасників даного судочинства. Окрему увагу приділено процедурі участі експерта та ордиста *оперативно-розшукового працівника) в якості головного суб’єкта кримінального судочинства у частині з отримання доказів. Викладено вичерпний перелік процесуальних форм представлення,оцінки та використання доказів у кримінальному судочинстві.
Розкрита сутність викладених положень в якості основ доказування із забезпечення принципу верховенства права у кримінальному та у будь-якому іншому виді судочинства.
Ключові слова: поняття доказів і їх джерел у кримінальному судочинстві; значимість, достовірність і доброякісність кожного окремого доказу; узгодженість і достатність сукупності доказів; суб’єкти і вичерпний перелік дій з отримання доказів; вичерпний перелік процесуальних форм представлення, оцінки і використання доказів у кримінальному судочинстві.






