Стаття присвячена реалізації доступу до правосуддя через систему безоплатної правничої допомоги в Україні та проблеми, які виникають у практичній площині.
Зважаючи на аналіз положень чинного законодавства доступ до правосуддя в кримінальному провадженні можна забезпечити завдяки безоплатній вторинній правничій допомозі. Адже захист, представництво інтересів та складення процесуальних документів є предметом цього виду правничої допомоги. Автор звертає увагу на позитивні зміни, що відбулись з моменту прийняття Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Проте, як свідчить практика, зустрічаються і проблеми, які перешкоджають суб’єктам безоплатної правничої допомоги повною мірою, користуючись всім обсягом прав реалізувати доступ на правосуддя через систему безоплатної допомоги. Зокрема, судді формально підходять до участь у кримінальному процесі адвокатів залучених через центри безплатної правничої допомоги, цим самим підриваючи авторитет центрів, а також їх представників. Нерідко і самі безоплатні адвокати допускають непрофесійну поведінку, що викликає сумніви у можливості громадян отримати якісні правові послуги.
У статті проаналізовані механізми боротьби із порушеннями як з боку представників судової гілки влади, так і з боку представників центру безоплатної правничої допомоги. Зосереджено увагу на необхідності перегляду деяких законодавчих змін, що обмежили кількість звернень на рік за безоплатної правничої допомогою для окремих громадян.
Ключові слова: доступ до правосуддя, безоплатна правова допомога, кримінальне провадження, захист, безоплатна вторинна правова допомога.






