Автором досліджуються гарантії прав потерпілих в процесі кримінального розслідування, зокрема при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій. Аналізується сучасний стан законодавства в Україні, визначаються проблеми, які стикаються потерпілі при взаємодії з правоохоронними органами. Дослідження розглядає можливості посилення гарантій прав потерпілих та підвищення їхньої ролі в кримінальному процесі, зокрема шляхом змін у законодавстві.
Поточний стан законодавства та практики свідчить про нерівність прав та можливостей потерпілих порівняно із підозрюваними та обвинуваченими під час кримінального розслідування. Ця нерівність суттєво ускладнює досягнення цілей кримінального провадження та викриває його сутність. Потенціал, який потерпілий може внести, залишається невикористаним. Наприклад, за чинним КПК України потерпілий не має права залучати перекладача чи фахівця, самостійно ініціювати та брати участь у вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, включаючи запобіжні заходи, а також проводити експертизу. Право потерпілого на збирання доказів теж обмежене.
Все це свідчить про відсутність належних гарантій для прав потерпілого на етапі досудового розслідування, що вказує на незавершеність реформи в українському кримінальному процесуальному законодавстві. Для вирішення цих проблем запропоновано розширити процесуальні права потерпілих на стадії досудового розслідування, надавши їм більше можливостей для самостійної процесуальної діяльності
Ключові слова: гарантії прав, потерпілий, слідчі дії, слідчі (розшукові) дії, процесуальне законодавство, кримінальне розслідування.






