Українська
English
РусскийУ статті розглядаються сучасні правові виклики міжнародного співробітництва у боротьбі з кіберзлочинністю, зокрема в умовах військових конфліктів та гібридних загроз. Досліджено особливості використання кіберзброї як інструмента гібридної війни та її вплив на глобальну безпеку, національні інтереси держав та критичну інфраструктуру. Проведено комплексний аналіз існуючих міжнародних правових інструментів, таких як Будапештська конвенція про кіберзлочинність, їхніх системних обмежень та перспектив модернізації в контексті новітніх кіберзагроз. Особливу увагу приділено проблемам гармонізації національних законодавств, координації оперативних дій між державами та розробці ефективних механізмів правового регулювання кіберпростору. Висвітлено унікальний досвід України як держави, що зазнає масштабних кібератак в рамках військової агресії, її роль у глобальному співробітництві та практичний досвід у протидії кіберзагрозам різного рівня складності. Обґрунтовано необхідність створення універсальних міжнародних стандартів для екстрадиції кіберзлочинців, обміну інформацією між компетентними органами різних держав та вдосконалення механізмів захисту жертв кіберзлочинів. Запропоновано конкретні шляхи вдосконалення міжнародно-правової бази для забезпечення ефективної боротьби з кіберзлочинністю на глобальному рівні з урахуванням сучасних технологічних, політичних та безпекових викликів.
Ключові слова: кіберзлочинність, міжнародне співробітництво, кібербезпека, Будапештська конвенція, гармонізація законодавства, гібридна війна, кіберзброя, екстрадиція, критична інфраструктура, транскордонні кіберзлочини.
