Омельчук Л.В., Любовець Д.О. Взаємодія експертів із сторонами кримінального провадження

У статті проведено системний аналіз статусу експерта у кримінальному провадженні, з урахуванням положень чинного кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування. Розкрито специфіку залучення експерта на стадіях досудового розслідування та судового розгляду, а також охарактеризовано процедурні аспекти призначення судової експертизи за ініціативою сторін або суду. Визначено, що експерт, хоча і не є стороною кримінального провадження, здійснює процесуальну діяльність, яка має істотне значення для формування доказової бази.

Особливу увагу приділено правовим підставам і порядку залучення експерта відповідно до ст. 69, 242–244 КПК України. Проаналізовано механізми ініціювання експертного дослідження, обсяг повноважень експерта, його обов’язки та гарантії неупередженості, а також межі допустимого спілкування з учасниками провадження. Підкреслено, що експерт зобов’язаний діяти в межах поставлених перед ним запитань і дотримуватися об’єктивності, не виступаючи на боці жодної зі сторін.

У статті також розглянуто питання, пов’язані з оцінкою достовірності та доказової сили експертного висновку. Вказано на правові засоби перевірки наданих висновків, включно з можливістю призначення додаткової або повторної експертизи. Наголошено, що суд не пов’язаний висновком експерта, а останній підлягає критичному аналізу в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Запропоновано шляхи реформування, зокрема: створення умов для рівного доступу сторін до експертної допомоги, розвиток незалежних професійних об’єднань експертів та уніфікація стандартів оцінки експертних висновків в українському кримінальному процесі.

Ключові слова: судова експертиза, кримінальне провадження, експерт, сторони провадження, процесуальні права, експертний висновок, докази, кримінальне процесуальне законодавство, експерт на боці захисту, досудове розслідування, взаємодія, процесуальні гарантії.

Відкрити статтю>>>