Стаття присвячена дослідженню особливостей встановлення особи кіберзлочинця.
Зазначено, що на відміну від традиційних кримінальних правопорушень, де використовуються фізичні докази та показання очевидців, у кіберпросторі злочинець може діяти анонімно, використовуючи підроблені акаунти, проксі-сервери, VPN, криптовалютні транзакції та інші методи маскування своєї особи. Це ускладнює процес ідентифікації правопорушника та потребує застосування спеціалізованих методів цифрової криміналістики, кіберрозвідки та міжнародного співробітництва правоохоронних органів.
Зазвичай успішне встановлення особи кіберзлочинця ґрунтується на комплексному аналізі цифрових слідів, таких як IP-адреси, електронні повідомлення, логи серверів, метадані файлів та активність у даркнеті. Використовуються методи OSINT (відкритої розвідки), аналізу поведінкових характеристик та технічних особливостей атак. Однак процес ускладнюється швидкою еволюцією технологій та правовими аспектами збору цифрових доказів.
Крім того, про велику кількість кібератак на Україну відомо ще з початку війни, а несанкціоноване втручання у роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж передбачає достатній рівень загрози, а наслідки можуть не проявлятися або не реалізовуватися з причин, що не залежать від суб’єкта вчинення. Додатково це спрощує здійснення провадження, оскільки перелік обставин, які підлягають доказуванню у процесі, зменшується. При цьому кіберзлочини вчиняють особи, які мають певні знання у сфері IT-технологій, що дозволяє їм уникати кримінального покарання, тому ці злочини високолатентні.
Встановлено, що до осіб, які вчиняють кіберзлочин, можна віднести: 1) порушників правил користування комп’ютерами, які займаються поширенням вірусів, несанкціонованим використанням комп’ютерів, відповідних систем та мереж тощо; 2) спеціально підготовлених осіб, які займаються комп’ютерним шпіонажем з метою отримання важливих стратегічних даних в економічній, політичній, технічній та інших сферах; 3) осіб, які страждають на відповідний вид психічних захворювань – інформаційні хвороби (комп’ютерні фобії); 4) професійних комп’ютерних злочинців, які вчиняють певні дії з корисливою метою.
Автором досліджено, що до ознак, які характеризують особу кіберзлочинця, доцільно відносити: 1) загальні (етнічне походження, вік, освіта, професія); 2) психологічні (темперамент, характер, інтереси та схильності, мотиви та стиль поведінки, певні психічні відхилення); 3) спеціальні («професійні звички» та «почерк» кіберзлочинця).
Ключові слова: кримінальне правопорушення, кіберзлочини, кіберзлочинець, кіберзлочинність, характеристика особи злочинця.






